Дещо іронічно про сучасне й вічне.
Яке ж зараз тисячоліття?
Какое, милые, у нас
Тысячелетье на дворе?
Б.Пастернак, 1917.
Здається питання чисто риторичне. Але не будемо поспішати. Тим більше, що є найсвіжіший приклад – Афганістан побажав повернутися у 12 століття. Зараз за перським літочисленням 1340 рік. Пуштунам комфортно жити в своїх ущелинах при родо-племінному до феодальному ладі.
Роми вийшли з Індії багато століть тому, та так і продовжують підкорювати простір, оминаючи час.
В Африці – 10 століття. Лежи собі під пальмою в холодочку доки кокос упаде сам. Красота!
Латинську Америку потрясають переворити й революції, але вона вперто повертається в олігархічно-напівфеодальне 16 століття.
Так і з Росією. Попри всі потрясіння й перейменування тягне її в 15 століття. Є цар-батюшка й завдання – збирання земель (слов’янських, фінських, татарських, казахських, ескімоських…). Одним словом, щоб не робити, аби нічого не робити.
А що ж наша ненька Україна? Стоїть, сердешна, на роздоріжжі. Хочеться в Африку, та от біда – кокоси й банани в нас не ростуть. А ось Латинська Америка – це більш підходить.
Злий жарт зіграла з нами традиційна відраза до будь-якої влади, анархізм. Кошового обов’язково треба тричі обмазати гряззю, а якщо щось не так, то й утопити. Ось і ганяємо своїх президентів, як сидорових кіз, на майданах. З іншого боку – одвічна толерантність до чужинців та зайд, то ж і керують нами де-факто іновірці та інородці.
Звідки ж ця ненависть до капіталізму? А там треба працювати мізками чи руками. До того ж, оці постійні зміни. Замість імперіалізму – «весна народів», замість індустріального суспільства – постіндустріальне, а йому на зміну – інформаційне. Важко. Треба пристосовуватися, змінюватися. А так не хочеться.
Ты у вечности заложник
У времени в плену.
Б.Пастернак, 1956.
У різних людей час протікає по-різному. В декого він просто спить разом з господарем на дивані. Інші начебто і прагнуть дії, але немає у них послідовності, хапаються за те й інше й нічого не доводять до кінця. Суцільний процес без результату. До речі, «іго» монгольською – «порядок». Звідси й йога – порядок, внутрішня дисципліна.
Щасливий той, хто оволодів часом, алгоритмом, послідовністю виконання цілей та планів і наситив своє життя справами, подіями, емоціями.
Поняття часу в різних народів, як і людей, різне.
Сінай. Сі –місяць, ай – діти, сини. Сини місяця. В кочових народів пустелі немає вираженої сезонності, та вона їм і не потрібна. Ось і користуються вони місячним календарем. А ми дивуємося. Адам прожив 930 років, первісток народився у 130; Сиф – 912 та 105; Канаїн – 910 і 90; Мафусаїл – 969 та 70; Ной 950 і 50. Ось і заздримо – жили ж люди! А поділіть на 12 і заспокойтесь. Отримаємо в перерахунку на роки: Адам – 77; Сиф – 76 як і Канаїн, Мафусаїл – 81; Ной – 78. Все правильно і логічно.
В пустелі (сам це відчув) час сприймається дещо інакше. Число сорок в багатьох мовах світу означає просто «багато». Ось прожив Моїсей у Єгипті 40 років і втік звідти молодим і красивим, одружився. Попродив по пустелі й повернувся з малими дітьми знову до Єгипту. Вивів звідти євреїв, поблукали вони кілька тижнів по пустелі величиною з Херсонську область і здалося їм, що 40 років.
Згадаймо місцеві, в тому числі й сімейні, легенди про столітніх дідів та прадідів, а покопайтеся в архівах і вийдите все на ті ж 75-80 років. Дочекався дід правнуків і вже він столітній.
Але думати та аналізувати важко, а вірити – так приємно.
Ось після короткочасної наукової свідомості люди з задоволенням кинулися в таке миле їм Середньовіччя з його забобонами та пересудами, де й ворожки, ворожбити, чаклуни, цілителі, правда, з новими модерними назвами – екстрасенси, психоаналітики, астрологи. Вночі замість відьом тривожать наш сон інопланетяни, марсіани й жителі зараз модного Сіріуса.
То яке тисячоліття надворі?
Те ж що і в голові!
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
