Лірник і поводир

(соавтор – Ольга Денисенко)

1

«На землі часів не буває мирних,

Тільки в серці, якщо ти з Богом,

буває мир», –

Так і йшли по світу старенький лірник

І хлопчисько сирітко – поводир.

І як лід від ніг на землі не тане,

Так лягали у юну душу тії слова,

А над ними сивих минувшин янгол

За плечима праведними стояв:

ПРИСПІВ:

«Ой, думи, думи, величні думи,

По ріднім краю тяжкії суми,

Полон і воля, затятість битви

І тиха радість святої молитви».

2

Так, на цьому світі всього багато,

Тільки в кожного своя доля лише одна.

По роздольним ярмаркам, з хати в хату

Їх вела дорога – і час минав.

І лунали голосно чуйні струни

Під проникливий довгий спів,

що будив серця,

І події давніх часів минулих

Поставали в думах живих співця.

ПРИСПІВ.

3

Кожен візьме щось з тих пісень для себе,

А вони, взявши посох, знову ідуть удвох.

Тільки пил та стримані барви степу,

Неосяжне небо, і всюди – Бог.

За століттям інше століття сплине.

Але пісня, що не вмирає, – не заблука.

Знов натхненний майстер обійме ліру,

Стрепенуться струни в його руках.

ПРИСПІВ.

Вірш лірник

Казимир Похвальський

«Лірник», картина