Київ в житті і творчості російських літераторів

---

Київ у житті і творчості російських літераторів.
(Київ чарівний)

Відомий поет Василь Андрійович Жуковський (1783-1852) був сином поміщика Буніна і туркені Сальхи. Його вихователем і хрещеним батьком був українець Василь Жуковський, ім’я та прізвище якого він і отримав. Закінчив благородний пансіон при Московському університеті, куратором якого був поет Херасков Михайло Матвійович (1733-1807), що народився на Полтавщині. Жуковський зіграв велику роль у визволення Т. Г. Шевченка з кріпацької неволі. Кобзар присвятив йому поему «Катерина».
В серпні-жовтні 1837 році Жуковський подорожує Україною, в тому числі побував в Єлисаветграді, Одесі, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі, відвідав Хортицю. У Харкові спілкувався з М. П. Гулаком-Артемовським, Г. Квітка-Основ’яненко, І .Срезнєвським, В. Каразіним, А. Павловським. В Києві був знайомий з М. Максимовичем.
Залишив чудовий вірш про наш Київ:

Я вижу древни чудеса:
Вот наше солнышко-краса
Владимир – князь с богатырями,
Вот Днепр кипит между скалами,
Вот златоверхий Киев-град.

Одружився поет і вихователь сина царя досить пізно, в 58-річному віці, на доньці свого приятеля, художника Рейтера. Вони виїхали за кордон в 1841 році, щоб більше ніколи не повертатися в Росію. Помер Жуковський в Баден-Бадені.

Класик єврейської літератури Шолом-Алейхем (Робінович Соломон Наумович) (1859-1916) народився в нинішньому Переяславі-Хмельницькому. В травні 1883 року він, всупереч волі батьків нареченої, одружується на своїй вихованці Ользі Голд в Києві. Спочатку сім’я жила в Білій Церкві, а з 1885 року – в Києві, з короткою перервою (протягом 1891-92 років) в Одесі. В 1905 році емігрує в Америку, знову повертається до Києва, але в зв’язку з хворобою змушений лікуватися за кордоном. Помер в Америці.
Він писав: «Киев – это мой город. То что я не могу быть в Киеве, навевает на меня печаль».
В Києві є пам’ятник і музей на вулиці Великій Васильківській цьому письменнику.

Володимир Маяковський теж не раз бував у Києві. В 1924 році він зустрічався з місцевими футуристами, в тому числі Миколою Бажаном, читав вірші українською мовою, в тому числі П. Тичини, творчість якого високо цінував.
В цьому ж році він написав вірш «Киев»:

Будто в гости
к старой,
старой бабушке
я
вчера
приехал в Киев.
Вот стою
на горке
на Владимирской
Ширь вовсю -
не вымчать и перу!

Цей вірш, як і «Долг Украине» та «Нашему юношеству», рідко поміщають у збірки його поезій.

Тісно пов’язане з Києвом і життя Олександра Івановича Купріна. Закінчивши юнкерське училище, він потрапляє на службу в 46-піхотний Дніпровський полк. Зрозумівши, що це не його покликання, в 1894 році він іде у відставку й переїжджає до Києва. При цьому невгамовний літератор часто мандрує Україною. Він довго жив у Катеринославі, Одесі, мандрував по півдню України з пересувним цирком. Допомагав йому друкуватися в Києві і В. Г. Короленко. Там же виходить серії творів О.Купріна «Киевские типи», видана окремою книжкою у 1896 році. На українську тематику написані такі твори як «Олеся», «Конокрады», «Лесная глушь», «Серебряный волк», «На глухарей».
Згадкою про проживання на Ямській вулиці в Києві дихає його одіозний роман «Яма». Дійсно, з 1885 року цю київську вулицю цілком легально використовували під квартали «червоних ліхтарів». До речі, однойменний фільм 1990 року теж знімали в Києві.

Нагадаю дещо з долі Анни Андріївни Горенко-Ахматової (1889-1966), яка народилася в Одесі, та вже в 1891 сім’я переїхала в Царське Село. З 1907 року вона навчається на Вищих жіночих курсах в Києві. Там її спіткала нерозділена любов до Володимира Голеніщева-Кутузова. Вона писала: «Я отруєна на все життя». Врешті невгамовний Микола Гумільов добився свого, і 25 квітня 1910 року вони обвінчалися в церкві Микільської слобідки під Києвом. Цей шлюб, як власне і все життя Анни Андріївни, важко назвати щасливим.
У неї багато віршів, присвячених Києву та Україні, і навіть цілий цикл, що називається «Київський зошит».
Вона писала: «мій батько з козацької старшини». Дід по матері був начальником канцелярії Київського генерал-губернатора Д. Бібікова. Дід Еразм Іванович Сочив мав маєток Шеляхівська Слобода на Поділля.
Анна Ахматова досконало знала українську мову, багато і з задоволенням перекладала наших поетів. Особливо гарні переклади поезій Івана Франка. Іноді складається враження, що деякі переклади навіть кращі за оригінали.

Дід Володимира Висоцького, Вольф Шаліомович Висоцький (1889-1962), народився в Бресті, в 1911 році він перебирається до Києва. Там він одружується з донькою житомирського поміщика Іріадою Євсеївною Бронштейн (1891-1970). (Бронштейн – це також прізвище Л. Троцького). У 1932 році сім’я розпалася – Володимир зі старшим сином Семеном, який став Володимировичем (1916-1997), виїхали до Москви, а Ірина залишилася в Києві, вийшла заміж за українця Г. Семенка. Зусиллями добрих людей їй вдалося вижити в окупованому німцями Києві.
Володимир Семенович народився в Москві, вже в кінці 1940-х років він потрапляє до Києва. Його батько служив у штабі Київського військового округу у 1949-1953 роках.
У 1957 році у школі-студії МХАТ 19-річний Володимир Висоцький познайомився зі своєю колегою, Ізольдою Жуковою. Хоч вона була одруженою, між ними спалахнуло романтичне кохання. Жукова раніше за Висоцького закінчила МХАТ, її направляють до Києва. Починається майже щоденне листування та безкінечні телефонні розмови. Володимир кілька разів приїжджає до своєї коханої. Весною 1960 року Іза повертається до Москви, де відбулося гучне весілля. Але не завжди творчі люди можуть витримати іспити сімейного життя, отож уже наступного року їхній шлюб фактично розпався.
Пізніше, вже в якості всенародного барда, Висоцький неодноразово бував у Києві.
Перебуваючи в Україні, поет завжди намагався відвідати Київ. У 1970 році на зйомках в Одесі В. Висоцькому раптом стало погано, режисер запропонував йому летіти в Москву. «Ні, мені потрібно в Київ, – відповів поет. – У мене там бабуся. Мені терміново треба в Київ». Він ніби відчував біду: майже одразу після цього візиту Ірина Олексіївна померла.
Останній раз поет побував у Києві в 1978 році, проїздом до Одеси, на зйомки фільму «Місце зустрічі змінити не можна».
У 2009 році на вулиці Академіка Богомольця відкрито пам’ятник героям цього фільму. Діє в Києві також Галерея Висоцького. Двоюрідна сестра Висоцького Ірина Андріївна народилася й живе в Мукачево.

Народився в Києві в сім’ї лікаря і Віктор Платонович Некрасов (1911-1987). Весь час жив у Києві. Лауреат Сталінської премії, своїми чесними й талановитими творами він не вписувався в радянський соцреалізм, і восени 1976 року його вислали за межі СРСР.
В Києві пройшли дитячі та юнацькі роки улюбленця багатьох поколінь дитячого письменника, творця Незнайки та його товаришів, Миколи Миколайовича Носова (1908-1976).