Шукаймо, збираймо і шануймо своє. Витоки нашої філософії – з Григорія Сковороди, який був абсолютно унікальний філософ, український Сократ. Володимир Соловйов виходив з непорушності містичних зв’язків західного та східного християнства. Сергій Булгаков поставив питання про саму можливість думки в ортодоксальному православ’ї. Ідеал всебічно розвиненої людини, останній енциклопедист Володимир Іванович Вернадський. В центрі їхнього вчення філософія серця, любові, Духа й право бути особистістю, а не гвинтиком.Витоки нашої філософії – з Григорія Савича Сковороди (1722-1794). Сковорода абсолютно унікальний філософ, в якого думки, слова й діла з'єднані в єдине ціле, український Сократ. Народився він на Полтавщині, але його діяльність переважно пов'язана зі Слобожанщиною. Він любив і неодноразово бував у Києві, вчився в Києво-Могилянській академії, бував у Пітері, мандрував Європою і врешті повернувся до Києва. З 1759 року його життя пов'язане з Харківщиною.
Його улюблений та відданий учень, пропагандист творчості та перший біограф Михайло Ковалинський, в маєтку якого він помер і там похований.
Мало кому відоме ім'я філософа Памфіла Денисовича Юркевича (1827-1874). Ще б пак, адже він дав щигля самому Чернишевському, розгромивши убогий матеріалізм останнього. Народився він у селі Липнява поблизу Золотоноші, зараз Черкащина. Невдовзі після закінчення Київських духовної семінарії, а потім академії очолює кафедру філософії, в 1861 році стає професором. В цьому ж році його запрошують до Московського університету, завідуючим відновленої кафедри філософії. Справа в тому, що в Росії протягом десяти років було заборонено викладати та вивчати філософію, як «крамольне» вчення. На лекції Юркевича масово записуються не лише студенти різних факультетів, а й багато викладачів, включаючи ректора. Про нього з захопленням пишуть його студенти Василь Ключевський та Володимир Соловйов. Останній пише: «Юркевич был родом из Полтавщины, по национальности – украинец и навсегда сохранил в характере и речи яркий отпечаток своего происхождения… К его чертам необходимо добавить еще одну, тоже украинскую, - особый вид концентрированного юмора». Його філософію характеризують як «конкретний ідеалізм» та «філософію серця». Він розвивав своє вчення про людину як індивідуальну й вільну особистість в християнському контексті. Релігія не є чимось зовнішнім, оскільки наше серце має в собі всю безпосередність буття, одвічно поставлену Богом. На відміну від крайнощів матеріалістів його погляди коректні й толерантні.
Володимир Сергійович Соловйов, 1853-1906, син відомого історика Сергія Михайловича, походив зі старовинного польсько-українського шляхетського роду. По матері він був нащадком учня Г. Сковороди, М. Ковалинського, добре це знав і пишався. В. Соловйов створив культ Божественної премудрості Софії, під значним впливом якого знаходилася майже вся російська поезія срібного віку. В своєму вченні він виходив з непорушності містичних зв’язків західного та східного християнства, він зміг поєднати й примирити християнсько-платонічний світогляд, німецьку класичну філософію та науку. Справедливості ради, треба сказати, що писав він досить розлого й навіть розтягнуто.
Мій улюбленець – ідеал всебічно розвиненої людини, останній енциклопедист Володимир Іванович Вернадський (1863-1945). Рід Вернадських походить від шляхтича Верна, який воював у війську гетьмана Хмельницького, потім його нащадки перебралися до Запорізької Січі. Його батько народився й довго жив у Києві. Володимир Іванович – перший президент Української академії наук. Його творчість величезна й до кінця не вивчена й не оцінена. Це людина – глиба.
Лев Шестов (Лейба Ісакович Шверцман, 1866-1938) народився в Києві, там же закінчив юридичний факультет, довго жив за кордоном. З початком Першої світової війни знову повертається до Києва. Потім через Ялту та Севастополь виїжджає до Європи.
Микола Онуфрійович Лоський (1870-1965) народився у Вітебській губернії в сім’ї зрусифікованих поляків. Працював у Москві та Петербурзі. У 1922 року Лоського разом з групою визначних учених, філософів та суспільних діячів вислано за межі СРСР.
Сергій Миколайович Булгаков (1871-1944) народився в Орловській губернії в сім’ї священика. З 1901 по 1906 жив у Києві, знаходився під сильним впливом філософії Г. Сковороди, дружив з П. Флоренським. Під час громадянської війни з сім’єю перебував у Криму, звідки в грудні 1922 року висланий з СРСР. Він вперше поставив питання про саму можливість думки в ортодоксальному православ’ї.
Микола Олександрович Бердяєв (1874-1948) походив зі старовинного російського роду. Батько був предводителем київського дворянства й головою Київського земельного банку. Микола Олександрович вчився спочатку в Київському кадетському корпусі потім в університеті святого Володимира, дружив з Л. Шестовим. Висланий у 1922 році за межі Радянського Союзу. З багатьох його робіт мені особливо імпонує «Новое средневековье».
Певною мірою, всіх цих філософів можна вважати послідовниками Г. Сковороди. В центрі їхнього вчення філософія серця, любові, Духа й право бути особистістю, а не гвинтиком.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
