Муза В. Хлєбнікова художниця Марія Синякова. Про неї начисто забули. Відкрив її знову для світу Дмитро Горбачов, готуючи виставку українського авангарду. Коли він вперше побачив її, майже 80-річну, був вражений її красою, «з очима великої Богородиці». Саме в будинку сестер Синякових у Харкові і родився славетний напрямок в поезії – футуризм. У 2018 р. будинок Синякових було знесено. Виявилося, що він не значився в реєстрі пам’яток архітектури. Так Харків втратив ще один об’єкт культурної спадщини.Марія Синякова, (1890-1984) /прожила 94 років!/ талановита художниця, вславилася в першу чергу своїми акварелями. В сім’і було п’ять сестер-красунь. Жили вони на хуторі Красна Поляна під Харковом. Одна з них стала дружиною поета Миколая Асєєва, інша – поета Григорія Пєтнікова, сама Марія – харківського художника Урєчина.
Марія згадує:
«Родилась и провела молодость среди роскошной природы, не тронутой уродством горола. Мой отец был Синюк. Причем говорил с украинским акцентом, а мама була русская и всегда его высмеивала – «гэ, шо».
Скольки себя помню, рисовала и занималась живописью.
Кто только не позировал мне! Наш дом постоянно посещали писатели и поэты: Хлєбніков, Пастернак, Асєєв, Каменський... Все были молодые, симпатичные. Хлебников сначала сопротивлялся позировать оголенным, говорил, что он не эфеб, но и он уступил.
В селе приклеилось к нам прозвище – «синяки-голяки». – Чому? Потому что одевались в короткое, не такое как у других.
Хлебников ввел это прозвище в одно из своих стихотворений, но заменил на «синголы» – комментатор потом написав учено, что речь идет о неведомом монгольском племени. Смешно. Ведь это о нас».
Вічно голодний, безпритульний В. Хлєбніков був зачарований теплим прийомом, затишком і трьома старшими чарівними сестрами. Особливо до вподоби йому припала Марія.
Хлєбніков присвятив сестрам кілька віршів. Поема «Сині окови» – від Синякових.
В творах Марії поєднувався вимисел і побут, мітичне і повсякденне. Вона створила ілюстрації до кримінального роману московського футуриста Олексія Кручених «Ванька-Каїн і Сонька-манікюрщица» (1926), який був родом з Херсону. В романі показано, як красуні-гурії напідпитку перетворюються на вульгарних дівок, а витончений трон Будди – на грубої бондарської роботи барило з сивухою. Одна з найбільш відомих її картин – «Вигнання з раю».
На згадку про своє недовге ідеалічне кохання навічно залишилися вірші В. Хлєбнікова, присвячені Марії Синяковій. Наводжу кілька уривків:
Вперед! Вперед! Ватаго!
Вперед! Вперед! Синголы!
Сегодня строгою боярыней Бориса Годунова
Проплыли вы как лебедь в озере.
Я не ожидал от вас иного
И забыл прочесть письмо зари.
И в сказку вечернего неба
Летели девичьи глаза.
И волосы темного хлеба
Волнуются, льются назад.
Зеленый плеск и переплеск
И в синий блеск
Весь мир исчез.
Своєю вельмі розкутою творчістю вона не вписалася в канони соцреалізму. Отож довелося скуштувати й висилку. Вже після смерті Сталіна жила в Москві на горищі напроти Нікітських воріт, яке переобладнала під квартиру.
Під час війни в евакуації жила в Єлабузі в одній квартирі з М. Цвєтаєвою. Вижила, хоч довелося вночі копати картоплю, щоб не померти з голоду.
Про неї начисто забули. Відкрив її знову для світу Дмитро Горбачов, готуючи виставку українського авангарду. Художниця довго на неї не могла приїхати, не вистачало грошей – 30 крб. на білет з Москви до Києва. Довелося продати одну картину своїй сестрі.
Коли Д. Горбачов вперше побачив її, майже 80-річну, був вражений її красою, «з очима великої Богородиці».
А ось що пише про спілкування з сестрами Синяковими польський літератор та мистецтвознавець Шимон Бойко:
«Та загадкова міміка означала, що Марія була присутня тут і водночас линула кудись далеко, до країни Лету. На горищі, над скромним столом, ширяв дух Красної Поляни. Вірші Хлєбнікова, що їх читала сестра Віра, чергувалися зі спогадами свідків, і це збуджувало уяву. Сестрам марився рідний дім в імлі минулих часів».
М. Синякова «Пікнік на траві» (1922)
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
