Телеграм. Тривога. Ніч

1

Поруч з твоїм поцілунком – 

Ніч під значком Телеграма,

Повна гіркого чекання:

Тривога, потім відбій.

Впоєна болісним трунком,

Спить вже заплакана мама.

Тиша крихка до світання:

Притулок знайшовся їй…

Досить тривог і печалей,

Досить страхів і безсоння!

Скільки ще треба чекати 

На сонце, врешті б збулось?

А Доля веде від начала –

Темрявою й по осонню,

Тільки б жалобні шати

Убрати не довелось…

??? – 16.05.2026

2

Поруч з твоїм поцілунком – 

Ніч під значком Телеграма.

Променів місячних рама

Злита чи медом, чи трунком,

Зорі – далекі жарини –

Жевріють ярим намистом.

Тиша у полі у чистім:

Жодне зітхання не зрине,

Ні бадилина не хрусне,

Ні чаєня не кигикне,

Квітка зарошена никне,

Пахнучи солодко й густо.

Тишею серце сповити!

Хай відпочине хоч хвилю…

Зваримо сонного зілля –

Зорі, як маківки, світять.

Хай по ковтку лише стане

Спраглим серцям того меду…

Лагідний янгол догледить:

Котяться в полі тумани,

Тоне в них люта тривога,

Тонуть страхи і печалі…

Будемо жити. Що далі?

У Телеграм… Чи до Бога…

12.06.2026