Школа поэзии Светланы Скорик

Перунів батіг

      
 

Я – не петрів, я – Перунів батіг.
Це він мене впустив у давнім літі,
Петровим бути я ніяк не міг,
його тоді ще й не було на світі.

А був Перун, він коней гнав своїх,
періщив блискавицями нещадно,
і вислизнула з рук одна із них,
і впала з неба швидко й безпорадно.

На небо повернутись я не міг,
отож з тих пір зріднився із землею,
та силу перунову я зберіг,
недуги ваші я лікую нею.

Мене впізнати легко, навкруги
лише огляньтесь, пильно подивіться:
стебельця довгі, справжні батоги,
і квіти сині, наче блискавиці.

Росту на схилах, по краях доріг,
росту з землі, хоч корінь мій із неба.
Я – не петрів, я – Перунів батіг,
а вигадок надуманих – не треба.


3 Проголосовало
Избранное: стихи о мифах, стихи на украинском языке, стихи о растениях
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
  • © Вера Коваль :
  • Стихи о природе
  • У стихотворения 3 731 читателей.
  • Комментариев: 0
  • 2012-08-07
Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме Перунів батіг - Стихи о природе. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Перунів батіг из рубрики Стихи о природе : Вірш про петрів батіг. Міф про лікарську рослину. Я – не петрів, я – Перунів батіг, а вигадок надуманих – не треба. Віра Коваль. Проголосуйте за стихотворение: Перунів батіг
Стихотворения из раздела Стихи о природе:
  • Життєвий світлофор
    • Вірш про пори року, про швидкоплинний час, біг якого не може зупинити навіть червоний колір на світлофорі. Затримка вийде на дорозі лише на мить, єдину мить. Валентина Хлопкова.
  • Повість про небо і землю
    • Вірш про квіти у житі, про квіти кольору неба і жита. В Запоріжжі, біля універмагу "Україна", є дві чудові клумби, на яких ростуть яскраво-помаранчеві та яскраво-сині квіти. Колір неба і
  • «Тисячоліття в небуття відходить...»
    • Вірш про двадцять перше століття, про друге тисячоліття, про планету Земля, про екологію, про війни. Нехай Землі просвітлене обличчя ніколи не згаса поміж зірок! Віра Коваль.
  • З неба плащаниці
    • Вірш про дощик з неба. Дощик благодійний – то Христові сльози на могили згиблих. Дощик, ти надія, що розквітнуть лози, в горі не застиглі. Сила життєдайна для душі у скруті, у скорботі й смутку. Межі
  • Осіння Гілея
    • Вірш прощання з осінню, вірш останні квіти. Між літом і осінню стерлися межі і грані. Останні квітки, що в оранжевім осені шалі до сонця сміються. І світить крізь марево кров’ю прощання калини.
Стихи о природе
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: