Шеф значуще подивився на своїх підлеглих:
– У віхідні дні відкрив для себе Грибоєдова. Читав безвідривно «Горе від розуму». Потрясна річ! А цей Чацький це вообще… Понімаєш… – і він біля своєї голови крутнув рукою якійсь фортель.
Всі присутні зробили вигляд радісного задоволення. А той, хто відповіда за культуру, обережно додав, щоб не передати куті меду:
– Я від цього Фамусова у захваті! Современна… людина!
Шеф значуще подивився на своїх підлеглих:
– У віхідні дні відкрив для себе Грибоєдова. Читав безвідривно «Горе від розуму». Потрясна річ! А цей Чацький це вообще… Понімаєш… – і він біля своєї голови крутнув рукою якійсь фортель.
Всі присутні зробили вигляд радісного задоволення:
– Так… оцей… Грибоєдов… дійсно… розумна штучка! Нам би такого!
А той, хто відповіда за культуру, обережно додав, щоб не передати куті меду:
– Я від цього Фамусова у захваті! Современна… людина!
Шеф радісно потер руки:
– Оце треба скрізь внедрити його думки… Щоб було видно… що і ми не відстаємо… від поступу… особливо коли йдемо… - Він подивився на того, хто відповіда за культуру:
– Ти там распорядісь…
Той фінською ручкою щось вже виводив у своєму кондуїті, запопадливо киваючи головою.
– Що там ще? – шеф подивився на свого секретаря.
Той зарився у купу паперів на столі:
– Кордони нашіх компетенцій не узгоджені з деякими сусідами.
– От маєш! – незадоволено крутнувся шеф на своєму кріслі. – А мені доповідали, що там усе гаразд.
– Воно таки гаразд, – поправився секретар, – особливо якщо взяти до уваги… дійсно… Грибоєдова… але ведемо переговорний процес… думаємо на цьому тижні узгодити…
– Ну, ви, там, теє… робіть… – погодився шеф і підтягнув до себе товсту книгу. – А я оце вирішив ще почитати Гончарова… «Обрив»… кажуть потрясна річ… особливо цей… – він заглянув у книгу: - Обломов… такий собі розумник… не приведи Господь…
Всі присутні жваво завовтузились у своїх кріслах, гарячково міркуючи: де б це дістати оту книжку? Дуже вже вона затовста, не те що Грибоєдов.
