Віталій Шевченко
… ти маєш тільки одну-єдину мову
якою завжди мовчатимеш…
Мікулаш Ковач
Сонце нарешті звалилося з високого зеніту і від рідких дерев та спечених споруд потягнулися по землі паркі тіні.
Капітан Мочалов витер спітнілого лоба і прислухався. Десь співали українську пісню. «Знову цей Галабурда із своєю кампанією!» - подумалось йому.
Походив по кімнаті, міркуючи щось своє маленькими та злими мізками, чим нагородила його в останню мить природа, потім рішуче сів за стілець, поклав перед собою чистий ордер на арешт і шкірячись сам до себе, почав його заповнювати. «Я тобі покажу, як співати свої хохляцькі пісні!» - подумалось йому.
А Галабурда якраз змінився з варти і тепер відпочивав разом із своїми друзями. Сидів на вікні, дивлячись на розпечений плац перед казармою. Тут у Баку день якось швидко провалювався у ніч. Наче хвилину тому було видно, а оце вже тіні побігли по землі, ще якась мить і вже місяць висить над тобою, світить під ноги.
- Ой, їхав козак на війноньку… - проспівав Галабурда і замовк. В нього тенор з якимсь особливим забарвленням і якби не війна, вчився б десь у консерваторії. Не помітив, як вже місяць зазирав у вікно.
- Добре, хлопці, - сказав він своїм друзям, - на сьогодні досить. Завтра знову на варту.
Серед ночі прокинувся від того, що хтось світив йому в очі ліхтариком. Він спочатку не зрозумів і потягнув на себе з головою ковдру. Але з нього її здерли і знайомим голосом Галабурді сказали:
- Давай, вставай, мать твою перемать!
Галабурда підняв голову від подушки і впізнав капітана Мочалова. Той зловтішно засміявся:
- Прокинувся, Шаляпін? Пішли зі мною.
Галабурда швидко одягнувся, відчуваючи, як похолодніли руки. Зустріч з капітаном нічого гарного не обіцяла.
І, дійсно, в кабінеті той посадив Галабурду на стілець перед столом, сам усівся зручно у крісло, притягнув до себе каламаря, вмокнув в нього ручку і спитав арештованого:
- Нам відомо, що ви очолюєте націоналістичну організацію, яка веде контрреволюційну роботу проти радянської влади і готує повалення радянського ладу. Дайте правдиві свідчення.
Галабурда вилупився на капітана:
- Що? Що? Яка організація?
- Не придурюйся! – сказав слідчий. – Нам усе відомо. Наприклад, кожного вечора ви збираєтесь і проводите підпільні зібрання під виглядом співів.
- Що? Що? – знову перепитав Галабурда, - та це ж звичайні співи!
- Оперативне спостереження за вами встановило, що ви співаєте тільки хох… тобто українські пісні… а це значить націоналістичні. Бо нормальна людина співає нормальні пісні. – глибокодумно зауважив капітан. Галабурда тільки глянув на нього. Такому велетню думки нічого не доведеш.
Отак несподівано зник Галабурда з військового підрозділу і сидів тепер у енкавеесівській катівні. А звідти у воєнний час дорога тільки одна. І відомо куди…
Та щось на цей раз не спрацювало у нехитрій механіці капітана. Його викликав до себе вищий начальник, відматюкав і сказав:
- Німці зайняли вже Нальчик і оце рвуться до Грозного а ти послабляєш бойову міць Червоної Армії. На кого працюєте, капітане? В штрафбат захотіли?
І в Мочалова затрусилися руки, йти на передову він ніяк не хотів. Вищий начальник помахав якимось аркушем паперу перед очима Мочалова і додав:
- Ось Галабурда проситься на передову а ти його запхнув у льох. Щоб через годину він вже був у мене. Зрозумів?
Мочалов кивав своєю маленькою, як у жирафа, голівкою на знак цілковитої згоди. Як добре, що він його ще не встиг розстріляти. А якби вже розстріляв? Але про це Мочалову не хотілось думати.
І він пішов звільняти Галабурду і на всяк випадок запам`ятав прізвище високого чина. Копійченко. Теж націоналіст.
07.06.2003р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
