Дві сестри. Майже по Чехову

---

- Кожна жінка має проти чоловіка таку зброю, що не прирівняти її до ядерної, бо вона сильніша! – казала Майка Чепурна своїй двоюрідній сестрі Клавці Джбан, яка приїхала до них у місто на канікули з глухого села, що причаїлося біля високих гір у лісовій гущавині.
Клавка із захватом дивилася на свою сестру: різниця між ними була усього 17 днів, рахуй нічого, а сестра вже така обізнана з усіма таїнами світу, і жіночими теж.
Сьогодні вони збиралися піти на вечірку, до гуртожитку. Майка в цю хвилину якраз одягала стрінги, і Клавка майже не проковтнула свого язика, побачивши, що це невідоме щось закриває тільки найпотаємнішу частину дівочого тіла. І як закриває, тільки якоюсь беззахисною мотузкою.
- Що вирячилась? – посміхнулась Майка до неї. – Одягай і ти! Будеш у темі!
- Та мене мати вб’є за це! - відповіла Клавка.
Перед її очима зараз обвалювалися незворушні статути самої матері, і матері її матері, і матері їх усіх матерів, самої головної, прабабусі Теклі.
- Нічого! – не погодилася Майка. – Вони звикли перешивати свої рейтузи з начосом нам. Не вийде! – і простягнула Клавці ще одні стрінги.
Клавка обережно одягнула їх. Було дивне почуття, що стоїть гола.
- Ну, так це ж добре! – засміялась Майка. – Крутнеш жопою – і всі хлопці будуть у твоїх ніг! А не перешивати бабусині труси з обов’язковою резинкою на колінах.
Коли вони святково одягнулися, Майка ще взула свої тухлі, тоненькі, на шпильках і з дивним дзьобом, що піднімався угору. Клавка вперше бачила таке.
- Це моя безвідказна зброя. – пояснила Майка. – Як вперіщу по нозі кого треба – і він у моїх ніг!
Коли вони вже були у гуртожитку, там грала музика, літали з усіх усюд хлопці з веселими обличчями, щось вигукували. Одним словом, свято було у розпалі.
- Ти тільки дивись, не погоджуйся заходити до кімнат, бо не встоїш там, – попередила Майка. – Тримайся мене, якщо що, допоможу тобі.
Не встигли роздивитись, як опинилися у буфеті. Якійсь хлопець почав їх пригощати, зиркаючи на Клавку. Майка засміялася:
- Ти не дуже лізь, це моя сестра.
А Клавка наче закам’яніла і дивилася на хлопця: високий, красивий, посміхається їй, і вона вже готова йти за ним кудись далеко-далеко.
Але почувши, що це сестра Майки, хлопець зник. Почалися танці, розпашіла Майка витанцьовувала з якимось незнайомцем, а біля Клавки з’явився оцей, високий.
- Потанцюємо? – спитав він і поклав свої гарячі руки на стрінги Клавки, і вона забула усі застереження сестри.
Опинилася в якійсь маленькій кімнаті з одним ліжком. Клавка була готова на все. Та в цей мент у кімнату зазирнула Майка.
- А, ось де ви! – вигукнула вона і вперіщила своєю залізною ногою хлопця по його нозі, той скрикнув і зігнувся. Майка довбонула ногою знову по іншій нозі хлопця, і той став на коліна.
- Я тобі казала, не чипай мою сестру! – Майка збиралася ще вперіщити потерпілого.
Той вирвався і втік з кімнати.
- Пішли звідси! – сказала Майка. – Бачу, що ти тут не встоїш. Ти хоч знаєш, як його звати?
- Ні, - відгукнулася Клавка.
- Мішель! Так він себе називає! А по нашому Мишко Хомутинник. Падлюка. Ти дивись. Не вспієш озирнутися, як він тобі дитинку зробить.
Клавка мовчала. Видно було, що вона не проти.
Майці вже тут стало нецікаво, і вони пішли додому. Коли підходили до оселі, біля під’їзду побачили Мішеля Хомутинника. Він стояв на перев’язаних ногах.
- От, падлюка, прийдеться знову його вчити! – сказала Майка. Та Мішель, чи по нашому Мишко, випередив її.
- Дозволь, Майка, зустрічатися з твоєю сестрою! – тихо сказав він. Майка хотіла його врізати по нозі, але подивилася на Клавку: та стояла поруч і великими очима дивилася на хлопця. І Майка відповіла:
- Добре. Зустрічайтеся. Тільки без ніяких ексцесів.
Майка, коли було потрібно, теж уживала іноземні слова.

09.07.2018 р.