Мудрість віків, Всесвіт, людина і Бог, сенс життя в творах філософів і в віршах поетів.
Звернемося до книги Т. Ботлера-Боудона «П'ятдесят видатних творів. Філософія».
Книга цікава, в першу чергу, тим, що більше половини її присвячено пост класичній філософії, тобто тій яка прийшла на зміну Гегелю, Феєрбаху, Канту, яких цікавили глобальні проблеми і які намагалися з розрізнених філософських вчень сформувати єдину наукову філософію. В книзі є твори трьох жінок філософів (філософинь?), дві з яких були за сумісництвом коханками відомих філософів.
На зміну класичної філософії прийшла нова, чи модерна філософія, називайте, як вам більше сподобається, в центрі якої людина, індивід, особистість.
И нестерпимая тоска разъединенья
Пронзила сердце мне…
Николай Заболоцкий
А починається особистість з роздумів про смерть. Якщо людина, а це привілей юнацького віку, задумалась і сповна відчула свою смертність, зрозуміла, що разом з нею зникне все навколо, весь світ, навіть Всесвіт, лише тоді вона сповна відчує свою неповторність, індивідуальність, особистість. Стане тим, кого на Сході називають тричі народженими. Тобто народженими тілесно, як всі, душевно, яких багато, і духовно, яких мало. Це особистості, яких торкнулася й обпалила іскра Божого полум’я.
Ще Піфагор учив, що є смертні люди, безсмертні боги і мудреці. Про це ж сказано і в Біблії: «…ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро і зло». Буття 3;5
Такі роздуми приводять до кардинальної зміни поглядів на світ і, головне, на власне життя. Такому юнакові вже не прийде в голову стрибнути з п’ятого поверху лише тому, що на нього не так поглянула однокласниця. Адже він уже відповідає за весь світ у собі.
Сознание смерти одно из важнейших стимулов жизни.
Эрих Фром
Взагалі, юнацькі самогубства – це криза віку, гормональний неконтрольований вчинок, коли спалах почуттів, ще не компенсується розумом.
Особистість же розуміє неповторність і короткочасність свого життя. Звідси з’являється уже цілком свідоме бажання максимально його наситити, прожити яскраво і насичено. Більш того, охопити максимум світу й часу. Продовжити його в минуле: знати історію, мистецтво; цікавитися подіями в усьому світі, уявити й спробувати спрогнозувати майбутнє всього людства.
Подлинный характер жизни оказывается производным от сознательного принятия человеком своей смертности от превращения существования в свободный проект бытия-к-смерти.
Мартин Хайдаггер
Звідси відраза до легковажного вбивання часу, скорочення життя наркотиками, алкоголем, пустими розвагами (ті ж карти, доміно, телевізор з його 99% безглуздими передачами: для дебілів, від дебілів, про дебілів, дешевими детективами та популярними романами). Добавте сюди сучасних вбивць часу – різноманітні гаджети та фейсбуки, які створюють ілюзію спілкування. Звідси й потреба продовжити себе в дітях, в суспільно корисній праці, а не в службі та відробітку-відсиджуванні робочого часу, ІБД - імітації бурхливої діяльності; потяг до творчості. Хоча остання зовсім не обов’язково пов’язана з філософськими роздумами.
Мистецтво розриває пелену навколо нас і надає сенс поняттю реальності, яка ховається за зовнішнім виглядом; вона оприявлює чесноту в її істинному світлі в контексті смерті та випадковості.
Айрес Мардик (жінка)
А далі починається доросле життя з його цілком конкретними, переважно матеріальними турботами – сім’я, діти, дім, робота. Хоча це врешті і є головне призначенням людини. «Плодіться й розмножуйтеся і наповнюйте землю…» Буття 1;28.
Виховайте дітей, виростіть їх життєздатними.
В этом мире повседневности, мире вещей человек забывает о своей конечной смертности и утрачивает осознание своей уникальности.
Мартин Хайдаггер
А ще, для не багатьох, творчість, яка іноді замінює й сім’ю.
В міру виконання цієї життєвої програми, до людини приходить розуміння, що вона є не лише відособленою особистістю, відокремленим індивідуумом, що вона – частина інших. Згадайте китайську мудрість: Я – Ян, вона, інша Інь, але лише разом ми становимо Ці – ціле. Наші діти це наша частинка направлена в майбутнє: духовна чоловіча, духовна й матеріальна жіноча. Є безперервний чоловічий ланцюг, що передається через неподільну У-хромосому і безперервний жіночій – через мітохондріальні хромосоми. Ми починаємо відчувати себе частиною безперервного, безсмертного родового ланцюга.
Осознавая свою «конечность», человек приходит к мысли о бесконечном и абсолютном, то есть о Боге и бессмертии.
Карл Ясперс
Ми відчуваємо в собі присутність і спілкування з померлими батьками, дідусями, бабусями – всіма кого пам’ятаємо або розшукали по старих фотоальбомах та архівах. Всі дрібні непорозуміння та конфлікти давно забуті, злагоджені і прощені, а все добре надійно збережене і зігріває пам'ять. Більш того відчуваємо свій обов’язок не лише зберегти пам'ять про них, а й передати своїм нащадками. Ми відчуваємо вдячність за матеріальні блага, полишені предками й намагаємося віддячити їм, творячи блага для майбутнього. Тобто ми повертаємося до сільської мудрої психології єдності всього живого, але на дещо іншому рівні. Не лише древня, архаїчна, а і взагалі природна, сільська людина була частиною природи, вона бачила круговорот змін, але не бачила загибелі душі.
Врешті, ми розширюємо межі свого я в часі та просторі своєю творчістю.
Починаючи з Горація з його Exegi monumentum, так чудово вираженим О. Пушкіним:
Нет, весь я не умру – душа в заветной лире
Мой прах переживет и тленья убежит…
Ми все більше проживаємо й переживаємо своє минуле, не жалкуючи за тим, що пройшло, а радуючись тому що було.
Старість – світле омовіння
І чистилище душі.
Ірина Жиленко
Врешті-решт і в матеріальному плані через кожні 7 років в нашому тілі не залишається жодного атома із старого тіла, але душа, наші роздуми і тривоги лишається з нами. Й приходить розуміння, що є щось більше за тіло, що дух обволікає матерію.
Чим старшими ми стаємо тим менше здатні точно і впевнено ідентифікувати себе з собою колишнім.
Джуліан Багіні
Как мир меняется! И как я сам меняюсь!
Лишь именем одним я называюсь.
Николай Заболоцкий
…В нашем прошлом, далеком,
Где и я был иной.
В мире круга земного,
Настоящего дня,
Молодого, былого
Нет давно и меня.
Иван Бунин
Серед п’ятдесяти філософів з цієї книги є релігійно віруючи та атеїсти, але переважають пантеїсти, які ототожнюють бога з Природою. Все більше вчених, в тому числі провідні спеціалісти з квантової фізики, вважають весь Всесвіт єдиним одухотвореним цілим.
Ідею про те, що Всесвіт – це єдине плинне ціле, у філософії називають «нейтральний монізм».
Радше всі вони (людські істоти) є проекцією єдиного цілого, - говорить видатний фізик-теоретик Девід Бом.
Весь дуалізм розуму та матерії…є помилкою; існує тільки один вид матеріалу, з якого сотворений світ, і цей матеріал називають розумовим за одних умов і фізичним – за інших.
Бертран Расел
Ми бачимо особливу місію людини не лише як творця матеріальних благ, а як творця, збирача й зберігача інформації. Спочатку виникла мова, не просто як крик, заклик до дії, а як здатність роздумувати, творити абстрактні думки та обмінюватися ними. Потім виникло письмо для збереження в одиничних, але не підвладних часу екземплярах, історії, роздумів, поезії. А всі світові релігії спочатку були виспівані й витанцювані. Пісня - це безцінна пам'ять поколінь. Потім з’явився друк, інформація стає доступною для багатьох і фактично безсмертною. З Відродження, Просвітництва, Реформації та Контрреформація п’ятсот років тому почався європейський період світової історії, який об’єднав увесь світ в єдине ціле.
І врешті почалася епоха Інтернету, світової павутини. Змалів і майже зник час і простір. Інформація відірвалася від свого творця і єдиного носія й стає вже майже самодостатньою. А може людство вже взагалі виконало свою функцію?
Ми живемо в дивному новому світі одно миттєвості. «Час» перестав існувати, «простір» зник. Тепер ми живемо в глобальному селі…
Маршал Маклуен
На зміну європейській цивілізації з її культом «буржуазного індивідуалізму», завдяки якому й розвинулася нинішня цивілізація, приходять «тигри» з Азії, з їх, можливо, більш гармонійним поєднанням особистого й групового. Хто знає? Європу вже ховають мінімум 200 років, а вона живе.
Ми ж повертаємося до Людини. З віком згасають наші матеріальні можливості і потреби, наші почуття й відчуття, те що відокремлювало нас від інших, зате зростає, в декого, мудрість, всепрощення, розуміння своєї єдності з усім світом, із Всесвітом!
А перед смертю уві сні
Відвідає нас Бог,
Щоб думи відігнать смутні
Із відчаю й тривог.
Юрій Безух
Ось як про це пишуть філософи.
Наше бессознательное несет в себе знание о другом мире.
Карл Густав Юнг
Почти все философы разделяют представление о смерти как переход из одного вида бытия в другой.
Жан-Поль Сартр
А ще гарніше – поети.
Народження і смерть,
Початок і кінець.
І все-таки живе
Надії промінець,
Що прахом стане плоть,
А дух не одквітує
І що життя людське
Не проминає всує.
Микола Луків
Перелитися у світло –
Це і є життя прожить.
Микола Луків
Я – скрізь, я поряд – звільнена і світла,
Розсіяна у світовій душі.
Ірина Жиленко
В одну любовь мы все сольемся вскоре,
В одну любовь, широкую как море,
Что не вместят земные берега.
А.К. Толстой
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
