В лещатах соцреалізму

(Слідами шкільних хрестоматій)

Юрій Смолич –

Та ще сволоч.

Рило Рильське неодмінне,

Поруч з ним стирчить Тичина.

Розсюсюкався Сосюра,

Що служив колись Петлюрі,

Та губа в нього не дура.

І Бажан вірші бажані

Пише в премії чеканні.

Та й Малишко тишком-нишком

Пише вірші, пише книжки.

З ними разом Корнійчук

Слово партії почув,

І прославив він прогрес

Й любу всім КПРС.

Панч з «палацом» воював

І «хатину» збудував

(«Мир хатам, війна палацам») –

Назбирав грошей на дачу.

Потім славили Хрущова,

Це добавило здоров’я.

Ох, ці лицарі червоні

З орденами при короні,

Холуї і лихварі.

Та все ж мову зберегли,

Тож не будем їх судити:

Вони теж хотіли жити.

Відцвіли давно їх квіти,

Їх з історії не діти.

* * *

Ну, а Горький наш Емеля,

Он все мелет, мелет, мелет

И заботится о теле,

О наградах и дворцах,

И враньем он весь пропах.

Ах, ах, ах…

Січень 2024 р.