Пенсійний вік, його можливості, обмеження і радощі. Спогади (а згадати є що). Життя – це не роки, а події. Живімо, радіймо, будьмо!
(Наближаючись до чергового ювілею)
Майже 10 років тому, готуючись до поважного пенсійного віку, я написав «Чари та принади старості». Зараз пропоную своєрідний звіт про цей період вільного життя.
Радості: книги, пиво, рух, спокій, сім’я, дім, друзі, спогади.
Книги – незмінна любов і радість, зараз – як в юнацькі роки – повертаюся до пригодницької, легкої літератури.
Сюди ж треба віднести й творчість, в тому числі і співробітництво з нашим теж старіючим і скукоженим, але, слава Богу, ще живим сайтом. А ще книги моїх друзів-авторів. Декого з них уже немає, інші далеко, та їхні слова, думки та мрії з нами, бо книги вміють протистояти простору й часу. Це дотик до вічності.
Прикрываемся пивком
От того, что за окном.
Можливості мандрів та поїздок вкрай обмежені, але залишаються пішохідні прогулянки, в тому числі з песиком Чапіком, і вірний друг велосипед.
Спокій.
Гарантована пенсія. Вистачає на хліб насущний.
Не треба чогось добиватися, ставити цілі та завдання, планувати.
Пенсійний вік дає відчуття незалежності – навіть в армію не візьмуть.
Сім’я, дім. Поруч друга половина; своє ліжечко, свій дім, своє подвір’я, є з ким поздороватися на своїй вулиці.
Безкорисні і вірні чотирилапі друзі, бо двоногі віддаляються в даль чи в інший світ, лишаючи нас.
Наш світ зменшується, а світ дітей та онуків росте й розширюється.
У них своє життя – зараз, на жаль, на віддалі, але їхні успіхи і досягнення – це наша радість: від Індії й до Канади за них ми завжди раді.
Спогади (а згадати є що). Життя – це не роки, а події.
Цікавість до оточуючого світу. Бійтесь збайдужіння!
Живімо, радіймо, будьмо!..
