Такі справи

     Коли красуня, яка вам зустрінеться на дорозі, байдуже глипне на вас, наче ви якийсь стовп, значить настав час у вашому житті, коли починається ота тиха старість, яку не чекаєш, але вона приходить і завжди несподівано.

     – Ото йшов по вулиці, а назустріч така красуня, така красуня, став і не можу від неї очі відвести! – розповіда мені мій старий товариш Віктор Тригубич. – А вона проминула мене, навіть не подивилася у мій бік, наче я якась стара шафа.

     – А ти і є стара шкапа! – сміюся я. – Пенсіонер. Які тобі вже красуні? Он твоя дружина давно жаліється, що ти ніяк не можеш гвіздки у стіну забити.

     – Та які там гвіздки! Це для мене дрібниця! А ось врода жіноча, це – вообче – безподібне явище! Слів не хвата, щоб… усі почуття… той… – захлинається у захопленні Віктор.

     Тут підійшов до нас сусіда, ударник комуністичної праці, Іван Єремійович, справжній комод, наче зроблений під горіх.

     – Про що це ви гомоніте? Про жінок? А що це таке? – почав він згадувати.

     В цей час вийшла з нашого під’їзду молода сусідка, з першого поверху, кров з молоком, ми всі виструнчилися, а вона глипнула на нас, обійшла оцю меблю, що невчасно виросла на її шляху, і пішла собі далі.

     А ми утрьох, шкапа, комод під горіх та дерев’яний зігнутий стовп, тільки заздрісно проводжали її очами.