Лики Бога

Роздуми про те, що будь-яка щира творчість – це і є служіння Богу. Співтворчість. Творення нового. Юрій Безух.

Слово моє не вміщається в вас.
                                   Іоанн 8, 37
Пізнаєш істину, і ввійде в твою кров сонце.
                                    Григорій Сковорода

В різних релігіях Бога часто зображають багатоликим. Найбільш повно це розкрито в прадавніх індо-арійських Ведах. Витоки цього вчення–  з нашої древньої землі, з Причорномор’я, з Кам’яної Могили.
Давні слов’яни добре розуміли не тільки багатоликість, а й множину виявів Єдиного Бога.
«Бог єдин і множествен», – сказано в «Велесовій книзі». Гельмгольц в «Слов’янських хроніках», написаних близько 1172 року, констатує: «Серед багатьох божеств, яким вони присвячують поля, ліси, горе й радість, вони визнають і єдиного Бога, що панує над іншими в небесах». Християнство зберегло відблиски цих вірувань в ученні про триєдиного Бога – Отця і Сина і Святого Духа та цілу ієрархію «небесного воїнства».
У Біблії сказано: «Відкриються очі ваші – і ви будете, наче боги, що знають добро та зло» (Буття 3, 5). «І сказав Господь Бог: ось Адам став, як один з нас, що знає добро та зло». (Буття 3, 22).
У давнину всі методи пізнання були єдиними. Займалася цим особлива каста обдарованих людей – жерців. Вони були священиками, лікарями, вчителями, наставниками, суддями та пророками. Завдяки цьому древні мали цілісний світогляд. Духовне було єдиним, потім воно розпалося на релігію, філософію, науку та мистецтво.
Стародавні греки чудово розуміли, що єдиним джерелом пізнання є Логос (голос, пісня, музика). Всі форми пізнання беруть у них початок з муз.
 Неможливо перецінити значення пісні в житті українського народу. В пісні він зберіг тисячолітню історію, свою неповторність. Цей спів-єднання знайшов відображення в словах: співбесіда, співрозмовник, співдружність, співтовариство (продовжувати можна не на одну сторінку). Хорова пісня (від кола – символу сонця та єднання) – це великий символ єдності, єдиної родини, який, на превеликий жаль, відходить в небуття. Пісні допомагали нашим мамам та бабусям в важкі роки минувшини. Те, що світ цей створений піснею, чудово показали у своїх казково-філософських творах Джон Толкієн та Клайв Л’юїс.
Найбільш повну й цілісну уяву про Бога сформувала релігія. Але будь-яка монополія на істину неминуче веде до помилок. Оголосивши себе єдиним господарем та охоронцем правди, релігія зупинилася в своєму розвитку, закостеніла в догмах. Спроби дріб’язкового, але «єдино вірного» тлумачення тих або інших догматів призвели  до величезної кількості різних релігій, напрямків, сект. Тобто до розділення та приватизації єдиного Бога на велику кількість церковних богів. В деяких країнах Церква «лягла під кесаря», перетворившись в частину державного апарату й використовуючи його для силової підтримки своїх «ідей» та боротьби з інакодумством. В основі релігії – віра, тобто інтуїтивно-емоційне сприйняття Бога, поклоніння авторитетам. При цьому спроби критичного осмислення з допомогою розуму сприймаються як єресь та віровідступництво.
Там же, де релігія займає своє місце в суспільному житті, вона несе поняття Бога в маси, веде братів менших, не готових до самостійного пізнання Бога, а можливо, й неспроможних до такої відповідальності. Релігійне світосприйняття породило таких, безумовно позитивних її носіїв, як праведники, подвижники, духовидці, вісники, відлюдники, мученики, митарі. Але останні вже наближаються до таких неоднозначних її представників, як блаженні, юродиві та інші фанатичні носії віри. Індивідуальне відлюдництво перетворилося в масове чернецтво, що, погодьтеся, не одне й те саме. Відхід від реалій та труднощів життя, від головної заповіді «плодіться та розмножуйтесь» – це не обов’язково найкоротший шлях до Бога.
Очевидно, з протистояння догматизму релігії виникла філософія – любов до мудрості. Філософ не претендує на знання істини. Він намагається силою власного розуму наблизитися до істини й осяяти шлях іншим. Філософія починається там, де зупиняється релігія та наука. Вона постійно намагається вийти за межі вже відомого.

 И обхватив руками небосвод,
Я видел путь мерцающей дороги,
Что в небесах вертела хоровод,
Сплетаясь в ночь и расплетаясь в Бога.
                                    Сергей Щербаков

Інша справа –  вчені. Праця тут завжди колективна. Над певною темою працюють цілі інститути, лабораторії. У них, звичайно, є свої лідери, які вибирають напрям, керують роботою. Наукові організації всього світу постійно контактують одна з одною. Досить комусь зробить відкриття, намацати новий напрям, як туди направляються тисячі працівників. Наукове пізнання рухається єдиним загальнолюдським фронтом. Наукові знання доказуються й перевіряються практикою. Їхня ціль –  пізнання законів світу силою інтелекту, розумом, озброєним приладами, технікою.
Насправді, всі видатні діячі культури, науки, богослов’я були філософами. Вони виходили за межі загальновідомого й при цьому намагалися створити цілісну картину. Посередні наукові працівники трудяться над фрагментами, як робітники на заводі, накопичуючи критичну масу знань.
Дещо окремо знаходиться мистецтво – одне з найдавніших способів пізнання, відображення й перетворення світу. Деякі види мистецтва (до речі, найдавніші) – музика,  балет – діють на людину виключно емоційно. Інші (більш пізні) – література, театр, кіно, телебачення – діють як на розум, так і на відчуття. Архітектура, яка виросла з утилітарної потреби в житлі, може приносити й естетичну радість, якщо це «застигла музика».
Проза більше впливає на розум, тут зміст важливіший за форму. Справжня поезія – це синтез музики емоцій, ритму й розумного слова. Вона повинна дзвеніти.
У своєму русі душа художника проходить кілька етапів. Перший, найбільш простий, плотський та плоский, – це просте натуралістичне відображення дійсності. «Що бачу, про те й співаю». Другий – це відтворення спілкування з природою, переживання й осмислення складності взаємин між людьми. Це вже реалізм як олюднений, одухотворений натуралізм.
На наступному етапі з’являється відчуття, якогось піднесення, потреби виходу за межі виключно земного, матеріального. Це може бути романтизм, символізм і багато інших «ізмів», суть не в назві. Але це вже прорив до високої духовності, до Бога.

Чтобы Бог из наших лучших мыслей
Смог создать покой и красоту.
                                  Светлана Скорик

Де й коли зупиниться літератор, буде він крокувати по щаблям, полине відразу чи взагалі залишиться на площині строго реального, залежить лише від нього. Але нема й не може бути межі досконалості й висоти злету.
М. С. Гумільов писав, що «поезія та релігія – дві сторони однієї медалі». І та, і інша вимагають від людини духовної праці, керують переродженням людини у вищий тип. Релігієзнавці кажуть, що первісна релігія була витанцювала та виспівана, а не створена розумом. Все почалося з музики, пісні і танцю. Це добре розуміли елліни, які основою всього визнавали 9 муз. 
Вважається, що людство так і не дало узагальнюючого визначення Бога. Я ж розумію Бога, як всеохоплюючу єдність Буття, всього Сущого зараз, в минулому і в майбутньому, єдність матеріального й духовного, слабким відблиском якого є боги певних релігій. Бог – це й Прекрасне в мистецтві, Істина в науці, Трансцедентатне в філософії, Правда, Добро, Справедливість і Любов, а також багато іншого в житті. Це велике Щось (Нечто, російською) не осягається повністю людським розумом, але цілком ясно відчувається людиною та людством в цілому. Це Те, Що наповнює наше життя відчуттям вдячності та захищеності, надає йому сенс і зміст. Це Щось відчувається нами, як нескінчене в просторі та часі і, в той же час, це загальний, всеохоплюючий зв’язок з минулим та майбутнім, тимчасовим і Вічним. Розрив цього зв’язку неминуче приводить до втрати здатності дивуватися, захоплюватися, творити й пізнавати, до втрати сенсу й змісту життя, деградації особистості, моральної, а часто й фізичної загибелі.
А ще Бог – це постійне прагнення рівноваги. Сильний не повинен бути занадто сильним, слабий – слабким. Яскрава й сильна особистість не повинна зневажати масу, а маса не повинна пригнічувати неповторну особистість. В цьому суть східного поняття карми – це не кара, це відповідальність і рівновага.
Тобто, ми приходимо до розуміння того, що Істина, Правда, Справедливість, Краса, Добро, Любов – це лише лики єдиного Бога, звернені до людей.   
Але, визнаючи всемогутність Бога, чому ми відмовляємо Йому в бажанні постійного вдосконалення  Світу? Як ми потребуємо любові, захисту і піклування Бога, так і Він потребує нашої любові й жаги до самовдосконалення та пізнання Світу.
Коли геніальний Чарльз Дарвін, до речі, людина глибоко віруюча, опублікував свою теорію біологічної еволюції, зчинилася буря. Напівосвічені нігілісти-матеріалісти побачили в ній заперечення Бога. Висміюючи їх, О. К. Толстой писав:

От скотов нас Дарвин хочет
До людской возвесть средины –
Нигилисты же хлопочут,
Чтоб мы сделались скотины.

В той же час Олексій Костянтинович висміював і деяких недолугих представників духовенства, які вимагали заборонити вчення Дарвіна, тому що воно не відповідало їхній вузькій уяві про Бога:

Ограничивать так смело
Всесторонность Божьей власти –
Ведь такое, Миша, дело
Пахнет ересью отчасти. 

Адже добре відомо, що все у Всесвіті (галактики, зірки, планети й, тим більше, життя) перебувають у постійному русі, розвитку, змінах, тобто в еволюції.
І філософія, і мистецтво, й наука врешті-решт  направлені на пізнання Світу та наближення нас до його Творця. Творчість – це не забаганка, не «втеча від дійсності» і не тільки бажання розширити межі свого «Я». Це щось значно більше. Можна говорити, що це один із способів служіння Богу. Відхід від цієї місії, з точки зору Світлани Скорик, карається:

Семи коленам отвечать придётся
За то, что в душах их погасло солнце.

Мистецтво уклоняється красі. Майже всі діти гарні, підлітки також. Тобто краса як критерій фізичного здоров’я дається нам з самого початку, як у позику. Про дітей, що народжуються з тими або іншими дефектами в народі говорять, що народилися вони не від любові. З часом, особливо після 40 років, за красу обличчя та тіла відповідати доводиться самому. Ми добре бачимо, як спотворюють фізичний вигляд людини її вади та гріхи. І, навпаки, люди високої духовності, праведники, до глибокої старості зберігають ту чисту духовну ясу, яка нівелює неминучі вікові зміни старіючого фізично тіла.
Люди-творці, в межах своїх можливостей, допомагають Богу творити, пізнавати й удосконалювати світ. Вони є помічниками, продовжувачами, співучасниками та співтворцями Його справ, тобто справжніми дітьми Бога. При цьому людина, що творить, може вважати себе байдужою до питань віри, чи навіть атеїстом. Адже далеко не кожен, хто відвідує церкву і навіть формально виконує її вимоги, є справді щиро віруючим.
Бог не лише всемогутній, але й добрий. Людям, нездатним до творчості, Він дарує радість безпосереднього пізнання Його через віру. Вони мають можливість просто грітися в промінні Божої любові. Ті ж, хто відмовляється від такої віри, живуть в моральній та духовній пітьмі. Вони мають холодний розум. Відступ від дороги, що йде до Бога, від Істини, Добра, Краси  та Любові – це і є шлях кривди, кривий, нечесний неправильний, неправедний. Відчуття єдності з Богом піднімає й захищає людину. Без нього настає порожнеча, адже біс (бес, російською) – це і є відсутність Бога, тобто пекло душі. Біс – це пустота, холодний космічний вакуум, не наповнений ні теплом, ні світлом.
Промінь, світло – це не лише лінія, а й хвиля. Тобто шлях пізнання Бога, служіння Істині не може бути ідеально рівним. Він передбачає постійні коливальні рухи, як по лезу бритви. Нам постійно доводиться робити свій вибір. Практично ніколи він не буває між абсолютним добром чи таким же злом, але кожен крок наближає нас до добра, правди або до зла, чи кривди. При цьому шляху ми прислухаємося, або до доброго ангеля охоронця – генія (як вважали греки), – або до злого, тобто демона.
У кожному з нас первісно закладена частка Бога, яку називають совістю. Ми, і в цьому також велика милість Бога, не можемо знати свого майбутнього, далеко не завжди маємо змогу передбачити навіть найближчі наслідки своїх дій, та ми повинні уважно прислухатися до власного сумління і вірно вести свою мелодію, чудово розуміючи, що симфонію в цілому сприймає лише Композитор і Диригент. Тому й говорять, що мудрість – це розум, настояний на совісті.                                                                                           
Свобода вибору – це величний дар і висока відповідальність, даровані нам Богом. Завдяки свободі Бог дізнається про рівень довершеності й змоги до самовдосконалення, як створеного Ним людства, так і цілого світу. Право вибору – найтяжче й найвідповідальніше з наших прав. Людина, яка не ухиляється від цього, стає особистістю – співтворцем світу. Багатьом людям це право понад силу, й вони надають перевагу не свободі, тобто відповідальності, а рабству, безвідповідальності, намагаються бути «таким як всі», посередніми в своїй сірості.
Узагальнюючи сказане, констатуємо, що добрий та всемогутній Бог споконвічно присутній в кожному. Жага Любові, Краси, Істини, добра закладені в нас одвічно, а це і є потреба Бога.
Будь-яка інтелектуальна творчість, врешті-решт, і є спробою наблизитися до Бога. Релігійна свідомість зумовлює шлях віри. Філософська свідомість потребує силою розуму вийти за межі відомого і тим самим наблизитися до Істини як однієї з іпостасей Бога. Наукове пізнання намагається теж силою розуму, достовірних фактів, досвіду пізнавати Його Світ. Варто пам’ятати, що «малі знання ведуть від Бога, а великі – до Бога». Величний світ мистецтва старається переважно емоційно пізнати, розкрити, показати Красу, яка відображає лики Господа. Якщо це робиться з Богом в серці, тобто по совісті воно наближає нас до Всевишнього, робить співтворцями й справжніми синами Бога.

Там, вдалині, де «ми» уже не «ми»,
Де світла значно більше, ніж пітьми,
Там праведники правлять на човні,
Там лики й сяйво духа неземні,
Туди нас манять звуки чарівні,
Й зрідка той голос чути і мені...

Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Избранное: мудрые мысли
Свидетельство о публикации № 3737 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Роздуми про те, що будь-яка щира творчість – це і є служіння Богу. Співтворчість. Творення нового. Юрій Безух.
Краткое описание и ключевые слова для: Лики Бога

Проголосуйте за: Лики Бога


    Произведения по теме:
  • Моно- чи поліфонія?
  • Пошуки шляхів до розуміння Бога
  • Хто кого породив?
  • Віра, наука, філософія
  • Великі Вчителі людства
  • Орій, Одін, Будда, Христос. Хто і навіщо?
  • Мудрість. Вузька дорога
  • Продовжуємо роздуми про смерть як стимул до життя. Професія лікаря вчить дивитися прямо в очі Смерті і чесно говорити гірку правду. Людське життя – це випробовування страхом смерті… Причому смерть
  • Думи мої, думи
  • Роздуми про особливості мислення представників різних варн. Спробуємо систематизувати розмаїття людського розуму, мислення. Перший тип – точечне, цяткове мислення. Лінійний тип мислення найбільш
  • Осанна Вірі
  • Зі святом Вас, дорогі жінки. Віри, Надії, Любові, Мудрості.
  • Наші перші Любомудри
  • Розмова про перших мудреців та філософів народжених на землі України
  • Варни, крізь час і простір
  • Роздуми про відчуття різними класами та верствами суспільства вічності та простору, їх відносини й сприйняття віри та релігії.
  • Серце Бога
  • Філософська стаття про Всесвіт, про космос і людину, про серце і космічний Чумацький шлях. Юрій Безух.

  • Михаил Перченко Автор offline 23-01-2013
Замечательная статья по всем статьям. С бескрайним полем полемичности. Юрий Валентинович, спасибо огромное за такой совершенный труд. Боже, как он мне близок, наш Бог. Молчание глухое: 135 просмотров тягостно слепотой и пескарьей "мудростью".
Вот мне недавно Катрич залихватски выдал, что поэты - это суть светское понятие и никак не религиозное. Люди похожи на катриджи, заправленные опиумом для народа.
Как не одно и то же Бог наш с вами, Бог Спинозы, Эйнштейна, Льва Толстого от разодранного на религиозные лоскуты уний, концессий, сект, церквей, мечетей и синагог. Единый Бог Гармонии Природы, Вселенной.
  • Наталья Сидоренко Автор offline 23-01-2013
"Те, що світ цей створений піснею, чудово показали у своїх казково-філософських творах Джон Толкієн та Клайв Л’юїс".
До сих пор знала, что вначале было Слово. Интересно получается, исходя из Вашей статьи. Песня - состоит из музыки (или мелодии, если акапелла), слов и голоса. Так что же первично из этой троицы?..
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 4-02-2013
Спасибо Михаил Абрамович.Текст очень проигрывает от отсутствия изображения. То что я написал воспринимается только умом, а с картинкой всем естеством.
Наташа, что такое Логос - это мысль, или песня или слово. Я поклонник единства, то есть вначале была песня. Она родила и мелодию и слово и возможность передать то, что больше за мысль. Співчуття и т.д.
  • Наталья Сидоренко Автор offline 5-02-2013
Спасибо! Возможно, это как-то сочетается с музыкой сфер.
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 5-02-2013
Наверное, да. Ведь греки вообще все искусства и науку начали с муз. Это мы сейчас все разделили и запутали. У древних мир был един, и понимание общее его было в музыке и танце. То есть здесь и мелодия, и слово, и движение нераздельно.
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 11-02-2013
Михаил Абрамович, хочу поблагодарить за комментарий, хоть и с опозданием. Что касается моих наивных вопросов о язычестве. Вопросы страшные, а удовлетворительных ответов мне пока не попадалось. Вот и ищу. Я пока не упокоился.
  • Наталья Сидоренко Автор offline 12-02-2013
"Вот и ищу. Я пока не упокоился". Вспомнилась теория о кругах знаний. Ищущий, умный человек ищет более широкий круг, не успокаивает себя узким мировоззрением. В этом я солидарна с Вами, Юрий Валентинович. Это не то, что можно отложить на другой раз. Неправильно поступают те, кто не желает искать. У меня об этом есть стихотворение. Захотелось ним поделиться, потому что уверена, что Вы поймёте к чему оно.

НЕПРАВИЛЬНО

Мальвины безупречные черты
размыла грусть... Паяцы, куклы, мимы...
Без веры размышления черны,
без двери все мечты куда-то мимо...

Слезинок льдинки прикусил Пьеро,
дрожит Мальвина и в ладони дышит...
Рука слабеет, падает перо,
урок окончен, ученик не пишет...

Не хочет превзойти себя и всех
в честь поиска унылый Буратино.
Не принесло сомнение успех,
бессилие сгущается, как тина.

Не знали, что не лучше без погонь.
Прияв пассивный выход из напасти –
решили не искать в домах огонь,
а ждать в мороз иной удачной сказки...
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.