Розмова про дитячу мову, в якій, можливо, і є ті кванти пра-мови, які так старанно шукають дослідники. Юрій Безух.
Неначе ляля в льолі білій,
Святеє сонечко зійшло.
Тарас Шевченко.
Святеє сонечко зійшло.
Тарас Шевченко.
Впродовж тисячоліть людина виховувалася й виростала в тісному колі рідних і близьких, у великій патріархальний селянській родині. З перших днів життя вона відчувала себе частинкою сім’ї, роду, народу. Сивочолі дідусі й бабусі бавили своїх онуків та правнуків, передавали їм життєву мудрість, історію, традиції свого роду й народу. Старші братики й сестрички доглядали менших, співали маминим голосом мамину пісню й зверталися до немовлят первісною дитячою пра-мовою, яку ще пам’ятали самі й чули від дорослих. Йшов безперервний потік творення роду. Зараз все це порушено. Мало, хто має можливість в дитинстві пройти «курс молодого бійця». Я хочу нагадати ці вічні диво слова молодим.
Слово було спочатку, слов’яни – люди рідного слова, значить, свої на відміну від «німих» німців, «незрозумілих» турків. Кожен звук, кожен склад рідної мови несе величезне смислове, емоційне, чуттєве навантаження, на відміну від чужої мови, якою можна передати лише інформацію. Порівняйте гостре, болюче «А», крик страху й відчаю «а-а-а!» і м’якеньке, кругленьке приємне «О», вигук захвату, задоволення, захоплення, високої оцінки «о!». А звідси наступний крок: ко-ко – дуже добре, гарне, їстівне, тепле, м’якеньке, живе і ка-ка – погано, брудне, не добре, не живе, не потрібне, категорична заборона. Яєчечко – живе, з нього може народитися курчатко, – й гарні але вже не живі крашанка, писанка, добавимо сюди ще й мо-ню – молоко.
Світ людей:
Бозя – Бог,
ма-ма,
та-то,
ля-ля – дитина, лялька,
ня-ня – вихователька,
дє-да,
ба-ба,
тьо-тя,
дя-дя,
по-па,
ци-ця.
Навколишні предмети, оцінки:
лю-ля – ліжечко,
льо-ля – сорочка,
ця-ця – іграшка, молодець!
ньо-ньо – не треба, погано, заборона,
дю-дя – холод, замерз,
зю-зя – холодно, мерзну,
жи-жа – вогонь,
ва-ва – біль, небезпека.
Їжа:
ке-тя – цукерка,
ки-ка – м’ясо,
па-па – хліб,
ко-пи - картопля
пи-па – вода, пити,
Навколишній світ:
ки-ця – котик,
цю-ця – собачка, цуцик,
ми-ня – телятко,
би-ця – бичечок,
бу-ця – баран,
тю-тя – курка,
сю-ся – гуска,
кі-тя – квітка,
ко-ся – конячка,
це-ця – свиня, брудний,
па-ця – порося,
ко-сі – верхи, зазвичай на татові, або старшому браті.
Команди:
ням, гам, гам-гам – їсти,
бай-бай – спи,
пі-пі,
ньо – підганяти
у-у – тужися.
Негатив:
бя-ка – недобрий, нехороший,
бу-ка – надутий, недобрий,
бабай (забере бабай, он бабай) – недобра зовнішня сила, створіння,
хо-ка – недобра хатня сила, фанатастичне створіння.
І ось остання підслухана ввечері розмова. Дівчинка років 5–6 розповідає хлопчику років 3-х: «Це не няв-няв і кись-кись, це гав-гав і кусь-кусь». Про мого собачку. Таке не вигадаєш.
Бажаючих продовжити й згадати дитинство запрошую до співпраці.
Юрій Безух, краєзнавець,
Нижні Сірогози, Херсонської обл.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
