Походження деяких англійських слів від готських, спорідненість із слов’янськими. Віталій Шевченко.
Я вже давно хотів відгукнутися на чудову розвідку Людмили Настенко-Капалєт «Розуміймо «Слово о полку Ігоревім», зрозумівши ослов`янені слова» («Всесвіт», №7-8, 2012р.). Вона несподівано підтвердила моє припущення відносно назви острова Хортиця.
Але початок революції Гідності, потім війна, а потім доопрацювання моєї розвідки «Думки проти течії» («Всесвіт», №3-4, 2015р.) відсунули кудись убік роботу над моїм відгуком.
Тепер, коли стало трошки вільніше, можна повернутися до нього. Що я і роблю із задоволенням.
Дослідниця помітила у «Слові о полку Ігоревім» «…збіг деяких українських слів з англійськими не тільки за звучанням, але й за значенням» (стор.218). Тобто, дивним чином, у двох мовах, які розвиваються так далеко одна від одної за географічною ознакою, співпадають деякі слова.
Для читача це буде дивною річчю, якщо не знати, що на землях Причорномор`я колись сусідами слов`ян були готські племена до ІУ століття нашої ери. І тому не дивно, що від сусідства слова однієї мови перейшли у іншу і там закріпилися.
Дослідниця наводить багато несподіваних для нас прикладів. Я їх всіх переповідати не буду, ось деякі з них.
Матір – matir,
кума – kummer,
тин – tine,
ринва – runway,
шопа – shop.
Відомий запорізький вчений-археолог Олександр Всеволодович Бодянський (1916-1992), учень академіка Дмитра Яворницького, розповідав нам у свій час, що під час війни, коли він знаходився в окупації, то приймав участь в розкопках німецького археолога Міллера, який шукав сліди готів на берегах Дніпра. Потім вже в 70-х роках Міллер видав книгу в Німеччині про результати археологічних розвідок, і написав, що брав участь в експедиціях «студент Бодянський із Запоріжжя», і Олександр Всеволодович, коли йому розповіли про цю книгу, злякався, що коли довідаються про це у КДБ, то його «заметуть», але пронесло. Мабуть, часи були вже не ті.
Повертаючись до відкриття пані Людмили, зауважу, що воно підтверджує моє припущення відносно назви острова Хортиця.
Існує дуже багато версій походження назви острова. Більшість дослідників виводять назву острова від тюрксько – половецького слова орт, орта, що означає «середній», тобто посеред Дніпра. Але таких островів багато на Дніпрі але всі мають різні назви.
Є ще думка, що назва острова походить від слова Хорт, тобто пес. Бо острів з височини нагадує хорта, тобто собаку. Але хто міг піднятися над островом тисячу років тому, щоб побачити того пса?
Ще є версія, що назва походить від давньослов`янського бога сонця Хорса. Теж не зовсім доказово.
Вперше назва острова трапляється у праці імператора Костянтина УІІ Багрянородного (908 - 959) «Про управління імперією» (948-952). Там острів називається островом Святого Григорія (Даємо по книзі: Константин Багрянородный, Об управлении империей, Москва, «Наука», 1989г., стор.49). Кого саме, Костянтин Багрянородний не уточнює.
Вперше назва Хортичий острів згадана у зв`язку з походом руських князів проти половців у 1103 році: «І пішли на конях і в лодіях, і спустилися нижче порогів, і стали в Протолчах і на острові Хортичім…» Цитую по книзі «Повість врем`яних літ: Літопис (За Іпатським списком), Переклад з давньоруської, післяслово, коментарі В.В.Яременка, Київ, «Радянський письменник»,1990р., стор.429.
І тут ми підходимо до самого головного, до відкриття пані Людмили!
Horse – на англійській мові це значить – кінь. Від готів із берегів Дніпра воно потрапило у англійську мову, а в нас збереглося у назві славетного острова. А чому саме англійське, вірніше готське, слово перетворилося у Хортицю? Тому що саме на Хортиці і навколо неї наші пращури вперше у світі приручили дикого коня.
Це підтверджує археологічна культура мідної доби, яка отримала назву Середньостогівська культура, яка була поширена у Придніпров`ї та Приазов`ї і названа по скелям Середній Стіг, які знаходяться між островом Хортиця і сучасним Дніпрогесом.
Саме на них було знайдено поховання молодих жінки та чоловіка і поруч них лежали псалії, давні деталі вудил. Були кістяні, бронзові, пізніше залізні.
Середньостогівська культура існувала від другої половини 4 тисячоліття до н.е. і до першої чверті 3 тисячоліття до н.е. Саме тут, навколо Хортиці, приручили коня для верхової їзди. Тому і Хортиця!
В кінці своєї статті пані Людмила пише: «У нашому дослідженні давнього твору використано дві групи індоєвропейських мов. А, можливо, варто було б порівняти ще і з лексемами індоарійської та санскритської груп, чи з шведської та норвезької мовами?»
Я б до цього ще додав би мови казахську та іврит, бо вони увібрали в себе половецьку мову, яка теж з берегів Дніпра та Азову.
03.06.2015 р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
