Олекса Стефанович "Сатир і німфа"

З «Античних мотивів»
Олекса Стефанович
I. Сатир і німфа

Легка й швидка маленькая п’ята…
Нога в бігу спокусо так одкрита…
Як блискавки – швидкі його копита, –
Кущі, корчі – він все переліта.

Шалений лет нестримано зроста,
Щомить скоріш гоньба несамовита…
От-от спійма… І зелень темновіта
Приймає їх, заховує, густа.

Усе глухіш, все далі звуки гону –
І ось не чуть ні цокоту, ні дзвону, –
Здається все завмерло навкруги…

Невже втекла? – Як широко рознісся
Побідний рик звіриної жаги,
Як срібно зойк злітає на узлісся!

Прага, 1930
Перевод с украинского
Евгения Пугачева

I. Сатир и нимфа

Легка, быстра изящная пята…
Бежит – нога прельстительно открыта…
Как молнии – быстры его копыта –
коряг и веток нипочём орда.

Есть ли полёту этому черта?
Мелькает всё, в одно движенье слито…
Вот-вот поймает… Но они из виду
пропали – зелень спрятала, густа.

Всё дальше и всё глуше звуки гона –
Уж не слыхать ни цокота, ни звона, –
лишь тишины возобновлённой сон…

Неужто ускользнула?– Как разнёсся
звериный рык – уже победоносный,
и как взмывает серебристо стон!