Олекса Стефанович "Аполлон і Дафна"

З «Античних мотивів»

Олекса Стефанович

II. Аполлон і Дафна

«Постій, постій». А Дафна утіка…
Уже і так втомилась, бистрогонна,
А тут іще – криштальна перепона –
Назустріч їй метнулася ріка…

І удалась до матері донька:
«О захисти від брану Аполлона!
Єдина ти у мене оборона…»
І вчула це Латона недрімка.

У дивний стром обернутая чудом,
Красуня в синь плеснула ізумрудом…
Спинився бог, що нісся, мов кентавр…

«Верни себе! Люблю тебе надміру!»
І нахилив пишноту свою лавр:
«Нарви собі на кучері і ліру».

Прага, 1930

Перевод с украинского
Евгения Пугачева
II. Аполлон и Дафна

«Постой, постой». Но Дафна так юрка…
Уже устала от такого гона,
а тут ещё – хрустальная препона –
навстречь беглянке кинулась река.

Латону нимфа стала выкликать:
«Спаси, как дочь, от плена Аполлона!
Лишь ты одна – от сына оборона…»
И мать вняла, услышав свысока.

Фруктовым древом обернувшись чудом,
красава в синь плеснулась изумрудом…
И замер бог, хоть нёсся, как кентавр…

«Верни себя! Любовь к тебе – растрава!»
Но крону наклонил роскошный лавр:
«Сорви на лиру и венок, кудрявый».