Сусідські сліди

---

Початок тут: Український слід світової літератури

6. Сусідські сліди

Українська школа в польській літературі — термін, вжитий уперше 1837 року польським письменником А.Тишинським і поширений пізніше також в українському літературознавстві на означення групи польсько мовних поетів і письменників доби романтизму, які в своїй творчості зверталися до української історичної тематики, описів побуту і природи, фольклору тощо.
Почати мабуть варто з Симона Шимоновича (1558-1629).
До цієї групи зараховують:
Антона Мальчевського (1793-1826), автора поеми про гайдамацьке повстання «Zamek Kaniowski»; «Maria»;
Тимка Падуру (1801-1871), що писав польською та українською мовами («Ukrainky»);
Северина Ґощинського (1801-1876), визнаного за найтиповішого представника цієї школи, написав «Канівський замок»;
Юзефа Богдана Залеського (1802-1886), («Dumka hetmana Kosińskiego», «Dumka Mazepy», збірка поезій «Duch od stepu», «Tarasowa mohyła» тощо);
Юліаша Словацького (у романтичному висвітленні леґенда про юнацькі любовні пригоди майбутнього гетьмана України в поемі «Mazepa», картини української природи й побуту в поемах «Beniowski», «Sen srebrny Salomei»);
В. Поля (географічний та етнографічний опис українських земель як частини Речі Посполитої в «Pieśń o ziemi naszej»);
Михайла Чайковського (повісті з українського життя: про козака-віщуна, який передрікає занепад Польщі, — «Wernyhora», про І. Виговського — «Hetman Ukrainy»);
M. Ґрабовського, приятеля П. Куліша й співробітника «Записок о Южной Руси», автора повістей з українського життя («Koliszczyzna і stepy», «Stanica hulajpolska», «Zamieć w stepach»);
Ю. Коженьовського (драма «Karpaccy górale»);
Ю. І. Крашевського (українські мотиви в повістях: «Chata za wsią», «Ostap Bodnarczuk», «Ulana», «Jaryna»);
Яна Потоцького, який писав французькою;
І таких авторів як Іван Борщевський, Станіслав Трембицький, Юзеф Богдан Залеський, Костянтин Піотровський.
Традиції української школи тривали й далі в творчості багатьох польсько мовних письменників (С. Вінценз, Є. Єнджеєвіч, Ю. Лободовський тощо).
Окрасою Львова є пам’ятник Адаму Міцкевичу, який народився у Вільнюсі, багато мандрував в тому числі й Україною, залишив чудові «Кримські сонети», й помер у Константинополі, збираючись на Кримську війну.
Народився й провів дитинство і юність у Львові син лікаря Станіслав Лем (1921-2006), в 1936 році переїхав до Кракова. Він відомий не лише своїми фантастичними, а й глибокими філософсько-футурологічними творами.

Українська школа в австрійській літературі — термін для групи австрійських письменників, що переважно були вихідцями з колишніх східних провінцій Австро-Угорської імперії (Буковини й Галичини), або деякий час проживали там і в своїх творах відображали українську тематику.
Представниками цієї школи є:
Е. Р. Нойбауер (1828—1890) — тривалий час працював у Чернівцях професором гімназії й редактором газети «Буковина».
Л. А. Сімігінович-Штауфе (1832—1897) — по батьківській лінії був українцем, вважається першим «автохтонним» німецькомовним поетом Буковини.
К. Е. Францоз (1848—1904) — автор численних репортажів, оповідань і романів зі східноєвропейського життя.
Йозеф Рот (1894—1939) народився в місті Броди. В листі до С. Цвейга (1933) він писав «Наближається війна. Не спокушайте себе. Пекло прийшло до влади». Це його попередження звучить актуально й зараз, майже через 100 років.
Більш детально варто поговорити про Леопольда фон Захер-Мазоха (1836-1895). Він народився у Львові в родині поліцай-президента Королівства Галичини та Володимирії Леона Захера, предками якого були іспанські євреї та богемські німці. В матері, доньки ректора Львівського університету фон Мазоха, було українське коріння. Невдале одруження наклало певну печатку на його твори.
Він досліджував та вивчав мову, звичаї та перекази про Галичину, які широко використовував у своїх творах. В повісті «Криваве весілля в Києві» показав жорстоку розправу княгині Ольги над деревлянами. Він відкрив для Європи Західної життя Східної Європи. Ось що про нього писав Лев Сапочевський у львівському часопису «Зоря» 1880: «Захер-Мазох першим з чужинців звеличив наш народ такою любов’ю, якої тяжко навіть межі нашими авторами знайти».

7. Не українські українці

Почнемо цю розповідь з класика української літератури Марка Вовчка, вона ж Марія Олександрівна Вілінська (Маркович) (1833-1907). Насправді вона походить не з російської, а з русифікованої родини. Її предок, козацький сотник Данило родом з Чернігівщини, заснував на Слобожанщині, частина якої потім стала Орловською губернією і де чудернацько переплелися українські та російські села, село Козаки. З часом воно стало багатим та процвітаючим, поруч був і їхній маєток. Дід з бабою ще говорили українською мовою. Під впливом свого чоловіка Марія почала писати перші свої твори українською, взявши псевдонім Марко Вовчок. Далі вона писала також російською і багато перекладала європейських творів на російську мову. Її дуже шанував Тарас Шевченко, й вона відповідала йому взаємністю. Але це були виключно платонічні відносини. Іван Тургенєв перекладав і видавав її твори російською й посприяв її визнанню в Європі. Взагалі ця жінка хотіла і вміла просто жити й насолоджуватися красою білого світу, мандрівками, знайомствами, мистецтвом, новими місцями й вічним небом над головою.
Батько Максима Тадейовича Рильського походив з заможного польського поміщицького роду, хоча й мав у своєму корінні українську рідню (один із його пращурів був київським міським писарем за часів Б. Хмельницького). Мати – проста українська селянка Меланія Чуприна.
Микола Хвильовий (Фітільов Микола Григорович)( 1893-1933), народився на Сумщині в сім’ї учителів. Батько із дворян розмовляв виключно російською мовою.
Леонід Первомайський (Гуревич Ілля Шлемович) (1908-1973) відомий український поет, перекладач, писав також і російською мовою.
Ульяна Кравченко (Юлія Юліївна Шнайдер) (1860-1947) народилась в місті Миколаєві що на Львівщині, поетеса, прозаїк, публіцист, визначна перекладачка.
Наталена Королева (188-1966) народилася в Іспанії. Мати старовинного іспанського роду, батько – польський граф. Раннє дитинство провела у бабусі на Волині, потім батько забрав її до Іспанії, з 17 років 2 роки жила та вчилася в Києві, потім в Петербурзі. Постійно проживала зі своїм чоловіком Василем Королевим-Старим у Чехії.
Юрій Клен (Освальд Бурггард) (1891-1947) народився на Поділля в сім’ї німецького купця-колоніста. В 1931 році виїхав до Німеччини, але продовжував писати українською мовою. Найбільш відомі твори – поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл» (1943-1947).
Марк Йогансен (1895-1937). Був розстріляний. Батько-швед працював учителем у Харкові, мати – українка.
Відомий розвідник та автор популярної книги «І один у полі воїн» Юрій Дольд-Михайлик теж за походженням швед.
Микола Неврлий (1916-2019). Чеський, словацький та український літературознавець народився в Ростові-на-Дону в сім’ї залізничника. Батько – чех, мати – галичанка. Сім’ї, в силу професії, довелося проживати в різних містах України. В 1933 році родина виїхала з Харкова до Чехословаччини. Плідно працював на ниві україністики. Прожив 102 роки.
Треба згадати кримського татарина Агантангела Кримського та нашого сучасника українсько-азербайджанського походження з Кривого Рогу Григорія Гусейнова.