Лина Костенко "Осінь дикунська": перевод

Кошлатий вітер-голодранець
в полях розхристує туман,
танцює юродивий танець,
б’є в бубон сонця, як шаман.

І, настовбурчивши окраси –
зап’ястя, пера, пояси –
гудуть зелені папуаси,
лисніють литками ліси.

Тупцюють з вивертом і свистом,
трясуть глицевий тамбурин
і вигинають мускулисто
янтарні спини стовбурів.

Сосновим потом пахне пряно.
Гугнявить бубон в жовтий рев.
Дрижать скелети дерев’яні
іноплемінників-дерев.

Бредуть приречено – ні скарги –
високі бранці край доріг...
І падають багряні скальпи
шаману сивому до ніг.

Растрёпа ветер-голодранец
лохматит полевой туман,
юродивый танцует танец,
бьёт в бубен солнца, как шаман.

И, натопорщив все прикрасы –
запястья, перья, пояса, –
гудят деревья-папуасы,
лоснятся икрами леса.

Топочут с вывертом и свистом
под хвои буйный тамбурин
и выгибают мускулисто
стволы – подобье дюжих спин.

Сосновым потом пахнет пряно.
Гнусавит бубен, озверев.
Дрожат скелеты деревянные
иноплеменников-дерев.

Гиганты пленные, как пьяные,
бредут понуро вдоль дорог...
И скальпы падают багряные
покорно у шаманьих ног.