Вірш про мову. Мені приємно, що на світі існує й ще чиясь прекрасна мова. І, мабуть, від того вона казкова, що кожному дозволена. Хай буде на землі менш людської крові і свари.

• 1
• Читателей: 16 комментарии:

Вірш весілля, вірш сирітка. Кожен ладен був стрімголов з весілля тікати, бо наречена – дівчисько, сирітка, біженка зі страшної війни. У нього очі – хижі й масні, це від знущань дружина його померла.

• 0
• Читателей: 13 комментарии:

Вірш веснянка. Весна огортає красою. Літеплом обігрітий, степ ярить горицвітом. Навесні степ виграє сон-травою, розмай-зіллям чарує. В роси ті опущуся і наснаги нап’юся, як у казку полину.

• 0
• Читателей: 10 комментарии:

Вірш різдвяна ніч. Буремна ніч перед Різдвом. Радо все живе вітає прийдешній день новий, незабутній – Христа Спасителя пришестя. Замітає сніговій, жбурляє снігом хуртовина. А вітер, як мала дитина, ридма ридає всім єством.

• 1
• Читателей: 11 комментарии:

Вірш чекання коханого. Чому чекання підганяє дні? Проріс наївний паросток чекання на звугленому дереві кохання. Звучить «коханий» тільки в однині, чого ж чекаю? Чому чекання підганяє дні? Щоб пізнати щастя.

• 0
• Читателей: 10 комментарии:

Вірш трави косовиці, вірш про ниви. Чи є в степах щось ліпше косовиць? Лежало в травах літо горілиць. Ішли косарки, буйні трави пестила земля. Весною злива напувала ті поля. Ниви неозорі, і окраєць степу, стиглий колос.

• 1
• Читателей: 13 комментарии:

Вірш земля війна. Купається Земля, і згадує Земля, як людей поглинала злива. А люди стріляють один в одного, знову в них війна. Війна іде як смерчі, землетруси і пожежі, як паводки, вулкани і тайфун.

• 0
• Читателей: 9 комментарии:

Вірш я жінка. Я не зірка, коханий, я – жінка. Я без тебе маленька піщинка в світі, що немов океан. Прагну захисту я у руках твоїх теплих, міцних. Непримітна піщинка перлиною стане у них.

• 2
• Читателей: 16 комментарии:

Вірш осінні тумани. Білі пасма осінь розпустила, у тумани закувала дні. Заблукаю і проллюся вранішнім дощем. Осінь, осінь, що ж ти наробила? Бо краплини дощові – то ж я.

• 0
• Читателей: 11 комментарии:

Вірш глод. Яскраво-кривавими каплями глоду в гаю розплескалася осінь. Кривавими каплями глоду колись на землі заясніти. Швидка невловимої осені повінь. Природу, як матір, любити.

• 0
• Читателей: 12 комментарии:

Вірш прощання з осінню, вірш останні квіти. Між літом і осінню стерлися межі і грані. Останні квітки, що в оранжевім осені шалі до сонця сміються. І світить крізь марево кров’ю прощання калини. Оранжевий шал. Листопадове море. Єднається небо з землею в безмежнім тумані.

• 2
• Читателей: 112 комментарии:

Вірш метелиця, вірш про метелицю. Ой ти віхола, метелиця, лебединим пухом стелеться. Ширяєш сніжним соколом, вітрюганом, а не леготом. Кружляєш білоптицею, смієшся яснолицою в срібних кучерях панянкою, гуляєш аж до ранку. Зимна-зимна біла пісенька. Все, повір-но, перемелеться! Ой ти віхола, метелиця...

• 4
• Читателей: 229 комментарии:

Вірш брати. Брати, не треба мiркувати, що ми не рiдни взагалi. То iноземнi вражi кати вчинили свару на землi, бажають розвести навiк. Чи може брат iти на брата? Цурайтесь захiдной прокази, пiзнавши вiрну суть речей!

• 3
• Читателей: 90 комментарии:

Вірш відпочинь, вірш не торкайся. Не торкайся… ще біль, ще щемить. До тебе я прагнув щомить. Але зараз не треба, болить. Мені сумно, важка та журба. Відпочинь в самоті, моя люба, не палають вже так наші губи, почуттів не хвилює юрба. Хай старе відімре, занурись у буття.

• 0
• Читателей: 66 комментарии:

Юлія Бережко-Камінська "У тебе тепло, тихо і просторо...". Перевод с украинского Евгения Пугачева. Стихи поцелуй на память. Тепло и тихо у тебя, и шепчет ночь, и дышит сон невыдуманным счастьем. Уста о поцелуе помнят. Мне в этом счастье побывать отрадно – пускай не прочном.

• 11
• Читателей: 349 комментарии: