Розписи Врубеля в Володимірівському соборі та Кирилівській церкві. Я відвідав Володимирський собор, щоб ознайомитися з розписами зробленими М. Врубелем. Розписи та іконостас Кирилівської церкви, зроблені Врубелем, чудово освітлені. Старовинними сходами піднімаєтесь на хори – й перед вами шедеври Врубеля.Див. начало в:
В логово зміево
Містика Лисої Гори
Київ літературно-містичний
Киевский Врубель. Богородица с безумными глазами в Кирилловской церкви. Дни, исполненные такой гармонии, которая, уйдя, так ко мне и не вернулась.
Анна Ахматова
Анна Ахматова
Збираючись до Києва, я планував відвідати Кирилівську церкву, одну з небагатьох добре вцілілих до монгольських храмів. Зацікавила вона мене також як родова усипальниця чернігівських князів Ольговичів. Руськими вважалися лише київські, чернігівські та переяславські князі. Але кияни і чернігівці трималися кожен свого берега й не дуже ладили один з одним.
Але вразила церква – філія Софійського заповідника – не лише цим.
Але все по порядку. Я відвідав Володимирський собор, останній оплот вічного бунтаря Філарета, щоб ознайомитися з розписами зробленими В.М. Васнєцовим, М.В. Несторовим та М.О. Врубелем. Але був розчарований. Храм темний, розписи розташовані високо, й того враження, на яке розраховував, я не отримав.
Інша справа – розписи та іконостас Кирилівської церкви, зроблені Врубелем. Вони чудово освітлені. Старовинними сходами піднімаєтесь на хори – й прямо перед вами шедеври Врубеля.
У 1884 році професор А. Прахов запросив із Петербурга М. Врубеля для розпису цього храму. Якщо перші роботи Врубеля у цій церкві «Архангел Гавриїл», «Вхід Господа до Єрусалима» мають канонічний характер, то інші вже цілком самостійні, неповторні, незвичні й незрівняні.
Дуже цікава картина «Зішестя Святого Духа». Всі апостоли одягнені в біле, але за свідченням лікарів, Врубель мав феноменальну здатність бачити десятки відтінків білого кольору. Багатьох апостолів та й саму Богородицю Михайло Олександрович малював з художників, священиків та археологів, людей творчих і причетних до цього храму. Також як натурщиків він використав обличчя психічних хворих. Художник вважав, що вони відсторонені від реалій життя і в їхніх поглядах є щось недоступне й заборонене звичайним нормальним людям.
Всі апостоли сидять, дещо припіднявся апостол Марк, якого Врубель малював з археолога М. Гошкевича. Апостол Лука, в якому Врубель зобразив себе, виглядає зовсім молодим. Лука був не лише апостолом, євангелістом, а й лікарем та іконописцем, який начебто полишив нам перші зображення Христа. Уражений внутрішнім осяянням, він піднявся й заплющив очі. Оці заплющені очі не раз потім згадував Врубель, який почав поступово втрачати зір і врешті повністю осліп.
Завершує композицію зображення Царя-Космосу з уже характерними врубелівськими рисами, який символізує темну неосвічену частину людства. Фоном для цієї картини слугує архітектурна композиція: контури готичної та східної, схожої на мінарет, будівель.
Під композицією зображено пророка Мойсея, в якому вже проглядають риси майбутнього «Демона», над зображеннями якого Врубель почне працювати через рік.
Для образу Богоматері з Немовлям, що на іконостасі, художник обрав Емілію Прахову, в яку був закоханий, а Божественне Дитя у неї на колінах має риси маленької донечки Прахових Олі.
Найкращим же своїм твором Врубель вважав «П’єту», або «Надгробний плач». На відміну від канонічних ікон, де Ісуса оплакує Богоматір з учнями, тут над тілом Ісуса схилилися три ангели з великими врубелівськими очима. «Чи звичайні ангели над тілом Христа? Чи це не свята Трійця?.. Якщо так, то над власним тілом, окрім Бога-Отця і Духа Святого, схилився і сам Спаситель, споглядаючи на себе вже з Горнього світу», – пише дослідниця Кирилівської церкви Ірина Марголіна.
В січні 1885 року Врубель для цього ж іконостасу пише прекрасного і таємничого Христа, якому придає загадкову двоїстість, адже Христос є початком і кінцем всього сущого. Золотаве тло ікони дещо хитке, містичне, яке віруючи називають «фаворським світлом». В руці Він тримає розкриту книгу з чистими листами, в яку кожен із нас впише своє життя.
«Декоративна композиція карбування врат (уписані у «вісімку» трилисники») має символічний зміст: 8 – символ Воскресіння і Божественного правосуддя, а трилисник – Трійці», – пише І. Марголіна.
Девізом М. Врубеля стає «Будить от мелочей будничного величавими образами».
В цьому ж 1885 році Врубель робить перші начерки своїх Демонів, які дразнили, манили незвіданим і врешті підкорили розум художника.
Дорожня чортівня
Що можна чекати від поїздки в ніч з четверга на п’ятницю в 166 потязі в 6 вагоні? Нічого, крім чортівні. Й вона з’явилася вже при посадці у вигляді провідниці якоїсь незрозумілої статі та віку, з безликим лицем, яка не могла нормально говорити (власне робити те єдине, що від неї вимагалося). Нічого не пояснювала, не повідомляла. Таке собі «му-му». У нашому вагоні взагалі не було води. Приблизно о десятій вечора поїзд зупинився, невідомо де, чому і наскільки, й простояв більше години.
Врешті, перед тим як він все ж таки рушив, з’явилася провідниця, яка нічого не знала, й почала виясняти, хто з пасажирів їхав з наступною пересадкою, радісним голосом повідомляючи: «О, ви вже спізнилися на свій потяг!».
В Запорожжі за розписом цей, проходящий бердянський, потяг повинен бути о 6-й годині (знову шістка). Коли він прибуде насправді, ми не могли дізнатися, отож, з 5.30 сиділи на чемоданах.
В Запоріжжі для перестраховки одразу взяв білети додому. І вже коли сідали виявилося, що одне з місць 13. Але місця були розірвані, отож, ми помінялися й доїхали на 11 та 12 місцях уже без пригод.
Добре, брате, спати
В своїй рідній хаті.
Бо в чужій постелі
Думи не веселі.
В своїй рідній хаті.
Бо в чужій постелі
Думи не веселі.
Див. закінчення в:
Химерний Київ
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
