Прощальная августу. Из Л. Юферовой

Вже серпень доїхав до краю мойого села,
На возі скрипучому звіз гарбузи переспілі
Й ховає до скрині клубки золотого тепла,
Щоб сонячна пряжа не збилася в голому гіллі.

Натомість на поле впаде чорно-сіра печаль,
В посадках дерева застигнуть в химернім розп’ятті…
Я буду чекати, що знову прийде жерміналь,
А може, й зітлію, як листя, в осіннім багатті…

Не грітиме душу первісна сільська глухомань.
І сині думки розіб’ються об вітер шалений.
Нема ні на що, ні на кого образ-нарікань –
То доля скажена занадто жорстока до мене.

У вікнах-зіницях колишеться стомлений світ…
Збира одинокість убогі свої урожаї…
Та поки ще коні серпневі не йдуть через брід,
Я літечка віжки, як сонячне диво, тримаю.

Вот август добрался к околице светлой села
(в скрипучем возу тыквы горкою солнечно светят),
запрячет в сундук он клубки золотого тепла,
чтоб пряжа лучисто меж голых не путалась веток.

Взамен на полях воцарится, чернея, печаль,
в посадках деревья застынут в химерных распятьях...
Я ждать буду, веруя – снова придёт жерминаль*,
а может, истлею с листвою в багряных объятьях...

Не в силах согреть первобытная сельская глушь,
и мысли-индиго опять разобьются о ветер.

Мне дух нареканий, обид непонятен и чужд –

лишь доля жестока ко мне, этот мир несусветен...

В окошках-зеницах готовится лета уход...
Пожнёт одиночество сирую голь урожаев...
Пока ещё августа кони не бросились вброд,
Я летушка вожжи, как лучики солнца, поймаю!


* жерминаль – первый весенний месяц
французского республиканского календаря.