Нерождённый стих. Нерождённые строчки, будто слёзы с ресниц. Я сложу самолётик из помятых страниц. Там стихи без начала, строфы, строки, слова, бесполезные смыслы сквозь чернильную рябь.

• 0
• Читателей: 20 комментарии:

Нерождённый стих. Падают ниц нерождённые строчки, будто слёзы с ресниц. Стихи без начала, строфы, строки, слова растекаются, тают  – и заметны едва бесполезные смыслы, боли, страхи, тревоги.

• 2
• Читателей: 38 комментарии:

Вірш село щастя. Стежечки – стібочки голкою – від села і до села. Щастя більшого, ніж маємо, ми не знайдемо ніде. Опівнічний довгий грім: буде весело і голосно в світі, що горить зірницями і купається в дощах!

• 3
• Читателей: 30 комментарии:

Вірш щаслива доля. Тішиться Земля в щасливому безсонні. І добра доля вже звиває перевесло. Надія оживе, прокинеться, воскресне. І знов засяє нам життя ясна тріада.

• 3
• Читателей: 42 комментарии:

Вірш ніч на Великдень. Гойднулась ніч… Великдень свічі світить. Солодким тихим сном ще спить земля. Означив соловейко свій приліт і причастив вишневу юність саду щебетом. Навесні любов’ю повен світ. В небі лицар-місяць над усе.

• 0
• Читателей: 18 комментарии:

Вірш бузок. Торкнися кетягів вологого бузку, між них заночував смішний метелик. Хай зсиплеться роса намистечком з лілово-ніжних китиць. Під вітром лопотить небесний ситець. Хай хитнеться світлий день весни цієї. А ранок стежку поміж хмари стелить.

• 4
• Читателей: 26 комментарии:

Вірш дощ жовтень. Пусти цей дощ! Нехай сльозами стане, поплач із жовтнем. Під парасолю не сховати серця. Небо перлисте від хмар, і крапель, і сумних потоків. Кленів чорних викручені пальці за нього зачіпаються. Стікає день свинцевою журбою.

• 0
• Читателей: 20 комментарии:

Вірш сад у квітні. Буяє квітень в праві й у законі. Цвіте мій сад. Квітки на сонце ласі. Весна і я – сьогодні ми одно. На груші дятлик в шапочці червоній б’є-вибиває споконвічний дріб. Хай живе весна, відродження душі у будь-який час, навіть у наш час страшної невизначеності та печалей.

• 2
• Читателей: 33 комментарии:

Вірш квітнуть абрикоси. Квітнуть-відцвітають абрикоси. Між вітерців кружляють пелюстки. Мете рожева заметіль. Кипить в садах пташине стоголосся. Весна дарує грозою з-під повік у синіх хмар. Квітень - як на мене, найкращий місяць року. Хай навіть війна, а він усе одно найкращий.

• 4
• Читателей: 41 комментарии:

Вірш вишні цвітуть. Вишні білісінькі-білі. Вибагливе цвіту плетіння спадає з гілок, ніби з рук. І квітень туманом димить. На щедрім веснянім весіллі дістанеться квітка й мені?

• 7
• Читателей: 208 комментарии:

Вірш ранок лютий. І ранок рожевими маками по білім засяє навкруг. А іній крихкий – то лютий лаштує броню. Лютневий світанок посріблений – в інії мертвий бур’ян. Верби над річкою плачуть, похилені, вморозивши в кригу косу.

• 4
• Читателей: 29 комментарии:

Вірш в самотині. Я пливу в самотині на самотнім човні. Віддаляє від тебе кожен подих і крок. І кохання віднині не чекати мені.

• 4
• Читателей: 26 комментарии:

Вірш загиблому синові. Ти, мій сину, тепер біля Бога, де ні болю, ні сліз, ні тривог. Ми тут, на землі, що її ти завчасно покинув, а надворі зима – і війна. Хвиля смутку гіркого. Ти приходь хоч у снах, сину мій.

• 5
• Читателей: 24 комментарии:

Вірш осінь прощання. Будь же, осінь… Будь, моя неперевершена, у прощанні, в листопаднім усміху. Може, вистачить нам обіцяної осені? В цілім світі так з любов’ю гірко нам. Знаю, люба: ми були таки не першими.

• 2
• Читателей: 26 комментарии:

Больше не больно стих. Больше не страшно, привычно, не больно. Не разглядеть мне лица твоего, от этого легче. Были же встречи… А были ли встречи? Нет ничего. Лунной дорожкой к рассвету бежит чья-то любовь. Не моя. Капельку моря – и можно бы жить.

• 4
• Читателей: 43 комментарии: