Олег Ольжич "Сонна Венус": перевод

Олег Ольжич

СОННА ВЕНУС

В широкій рамі, простій і новій,

Важкій, як стеля, вікна і портали,

Вона лежить на радісній траві,

І руки зо сну між квітки опали.

П’янка сопілка фавна, що вона

З гущавини метеликами лине;

Співають дзвінко сонячного дня

Птахи і листя, вітер і хмарини.

Та непритомне тіло золоте

Такий незбагненний ховає холод,

Що й почування, що в тобі росте,

Не будеш здатний ти назвать ніколи.

26.01.1941

Перевод с украинского
Евгения Пугачева

СПЯЩАЯ ВЕНЕРА

В широкой раме, сделанной навек,

тяжелой, словно окна и порталы,

она лежит на радостной траве,

и сонно руки меж цветов опали.

И флейта фавна нежная пьянит –

из чащи звуки вьются мотыльками.

И день беспечный,

солнышком налит,

поет над нею ветром, облаками.

Но злато-тело, спящее вразмёт,

таит такой непостижимый холод,

что ощущенье, что в тебе растёт,

не выразить, не обозначить словом.

Спящая Венера картина стихи

Джорджоне да Кастельфранко

«Спящая Венера (1508–1510),

картина