Юлія Бережко-Камінська "Дідова хата": перевод

ДІДОВА ХАТА

Сад яблуневий. Розчахнуті вени дерев.

Сонце і літо осіли в іржавому листі.

Кіт, мо’, сусідський, лежить, наче бронзовий лев,

Трави нетоптані в росах холодних іскристі.

Пахне грибами. Яблуком пахне гнилим.

Сірі ворота вітер поклав на лопатки.

Квіти здичавілі, навхрестом протяги. Дім

Спився дощами, глечик лишивши на згадку

Про свою молодість іІ про дитинство моє,

Що колихалось на гойдалці, тут, під горіхом.

Я – вже давно не дитина, і не впізнає

Дім мене...

Як же в нім холодно, вогко і тихо!

Доме, добридень! Стільки подій і проблем...

Вибач, я часто, бувало, зривалась на прозу.

...Дім біля мене мовчав, наче кущ хризантем,

Що відцвіли і на ранок чекають морозу.

Перевод с украинского

Евгения Пугачева

ДЕДОВА ХАТА

Яблони сада. Раскрытые вены дерев.

Солнце и лето осели в заржавленных листьях.

Кот, но соседский, лежит, словно бронзовый лев.

Травы, не хожены, в росах холодных искристых.

Пахнет грибами. Яблоко пахнет гнильём.

Ветер ворота давно положил на лопатки.

Глохнут цветы, сквозняки хороводят. И дом

спился дождями, кринку оставив – закладку

в книге про молодость и малолетство моё,

что на качелях качалось вот тут, под орехом.

Я – уж давно не ребёнок, и не узнает

дом, где так пусто и влажно, и гулкое эхо.

Здравствуй же, дом! Столько событий, проблем…

Часто – прости – я, бывало, срывалась на прозу.

...Дом не ответил – молчал, словно куст хризантем,

что отцвели, поутру ожидая мороза.

Дом детства стих. 

Здравствуй дом стихи.