Вірш моє село. Шукаю, неначе диво, дорогу у те село, де мама гладить рукою півнів на рушниках. Обнявся тугий зажинок з теплим вінком пісень. Спомин, терпкий до болю, в давніх згадках і снах.

• 0
• Читателей: 19 комментарии:

Вірш свій чужий, вірш про Донеччину. Вже невідомо, хто тут чужий на Донеччині, хто свій, бо правда, роздерта навпіл, квилить. Тут вирвані з серцем чиїсь родинні гніздечка, хатини, сльоза дитяча й стареча.

• 0
• Читателей: 14 комментарии:

Вірш дощ грім. Звідки дощ рясний все виливається? Грім вам не признається, що у небі хмару він розбив і гриміти вже немає голосу. Райдуга повісить на коромисло повні відра синьої води.

• 0
• Читателей: 11 комментарии:

Моя Голгофа вірш. Йду на Голгофу. Я на хресті любові розіп’ята. Мов хрест, любов над світом воздвигаю. Я в полум’ї Голгофи вознесуся над цілим світом, що в гріхах погряз. Хто не любив, жбурне у мене камінь від заздрощів.

• 1
• Читателей: 18 комментарии:

Вірш лірник. Так і йшли по світу старенький лірник і хлопчисько сирітко – поводир. По роздольним ярмаркам, з хати в хату їх вела дорога. Натхненний майстер обійме ліру. Події давніх часів минулих.

• 1
• Читателей: 219 комментарии:

Вірш померлій матері. Мамо, присніться мені. Ви вже тепер – не вдова? Ви вже там з батьком зустрілись? Поговорим хоч в сні. Вірш сучасного українського поета Дмитра Іванова.

• 1
• Читателей: 446 комментарии:

Вірш мамині вареники, вірш про вареники з вишнями. Мама варить вареники з вишнями у садку на відкритім вогні. Мама миску до столу несе: ось свіженькі вареники, синку. Милується, як синочок вареники їсть. Хочу, мамо, вареники з вишнями, що в дитинстві варила колись. 

• 7
• Читателей: 653 комментарии:

Вірш літні люди, вірш дідусь. Не цікаві люди літні гостям, сусідам і рідні. Скубемо невпинно пам'ять, неначе в ній сховали щось. Вже ніхто не запитає: – Тобі не холодно, дідусь? Ми все ще здатні відчувати. І сліз не хочеться – а давлять.

• 14
• Читателей: 457 комментарии:

Вірш про осінню липу, з якої медом стіка жовте листя, й про осінні почуття. Стікає з липи медом падолист, і осінь мелодію виводить. 

• 9
• Читателей: 1 173 комментарии:

Вірш про відчай, у який падаєш, мов у прірву. Це відчай, чуєш? Це – суцільний відчай. І звідси ти скоріш тікай, тікай...

• 6
• Читателей: 1 350 комментарии:

Вірш про волю, про вільний дух. А Сократ з Сковородою вільні від обов’язків примарних. В стінах волі не буває, служба правду убиває. Вільна думка – у степу та на роздоллі.

• 1
• Читателей: 1 102 комментарии:

Вірш про минуле, заповіт онукам. Солодкий щем минулих років і сум за сумою років. Стаю смиренно на коліна я перед прожитим життям.

• 3
• Читателей: 931 комментарии:

Вірші матусі. Бачить влітку матусю рідну у садку. Яка це розкіш – слово «мама», немов хрусткий із печі хліб. Чути сину слова від матусі: «Мій синок».

• 2
• Читателей: 966 комментарии:

Вірш дощ і ти. Наснився дощ і сад квітучий в нім, і ти у сукні, мокрій від краплин. Биття перлин об дзеркало калюж, траву, цеглини. Сплетіння блискавок несамовите і громове гудіння басовите.

• 4
• Читателей: 1 916 комментарии:

Вірш про вечір, закоханий в ніч-красуню. Вечір все силувався ніч зробить прозорою. Валентина Хлопкова.

• 3
• Читателей: 5 322 комментарии: