Благословляю вірш. Синів родить, на крила підіймати, благословляти їх мені дано, бо вище всього горде ім’я «мати»! З джерел любові діток напуваю.

• 1
• Читателей: 13 комментарии:

Вірш бузок. Торкнися кетягів вологого бузку, між них заночував смішний метелик. Хай зсиплеться роса намистечком з лілово-ніжних китиць. Під вітром лопотить небесний ситець. Хай хитнеться світлий день весни цієї. А ранок стежку поміж хмари стелить.

• 4
• Читателей: 26 комментарии:

Вірш сад у квітні. Буяє квітень в праві й у законі. Цвіте мій сад. Квітки на сонце ласі. Весна і я – сьогодні ми одно. На груші дятлик в шапочці червоній б’є-вибиває споконвічний дріб. Хай живе весна, відродження душі у будь-який час, навіть у наш час страшної невизначеності та печалей.

• 2
• Читателей: 33 комментарии:

Вірш квітнуть абрикоси. Квітнуть-відцвітають абрикоси. Між вітерців кружляють пелюстки. Мете рожева заметіль. Кипить в садах пташине стоголосся. Весна дарує грозою з-під повік у синіх хмар. Квітень - як на мене, найкращий місяць року. Хай навіть війна, а він усе одно найкращий.

• 4
• Читателей: 39 комментарии:

Вірш вишні цвітуть. Вишні білісінькі-білі. Вибагливе цвіту плетіння спадає з гілок, ніби з рук. І квітень туманом димить. На щедрім веснянім весіллі дістанеться квітка й мені?

• 7
• Читателей: 208 комментарии:

Вірш моє рідне. То все моє, болюче, рідне, любе. Моя душа нічого не загубить, не зверне в бік чужий життя моє. Ще віра поведе в добро стежки, ще прийде час, й наллється сила в юні колоски.

• 1
• Читателей: 11 комментарии:

Вірш не повернеш, вірш все відболіло. Все, що відшуміло, не повернеш, милий. Все, що відболіло, з вітром відлетіло. Щастя і кохання, біль розчарування... Нащо ти так тужиш за своїм минулим, давнім, промайнулим? Марно серце краєш.

• 0
• Читателей: 9 комментарии:

Вірш прощати. Вірш осінь життя. Навчусь у осені прощати, навчуся людям вибачати. Життя невпинна течія несе розлуки і тривоги. Візьму емоції в лещата. Знов після страти оживати, і за минулим не тужить, і біль свій глибоко ховати.

• 0
• Читателей: 18 комментарии:

Вірш моє село. Шукаю, неначе диво, дорогу у те село, де мама гладить рукою півнів на рушниках. Обнявся тугий зажинок з теплим вінком пісень. Спомин, терпкий до болю, в давніх згадках і снах.

• 0
• Читателей: 17 комментарии:

Вірш свій чужий, вірш про Донеччину. Вже невідомо, хто тут чужий на Донеччині, хто свій, бо правда, роздерта навпіл, квилить. Тут вирвані з серцем чиїсь родинні гніздечка, хатини, сльоза дитяча й стареча.

• 0
• Читателей: 12 комментарии:

Вірш дощ грім. Звідки дощ рясний все виливається? Грім вам не признається, що у небі хмару він розбив і гриміти вже немає голосу. Райдуга повісить на коромисло повні відра синьої води.

• 0
• Читателей: 10 комментарии:

Моя Голгофа вірш. Йду на Голгофу. Я на хресті любові розіп’ята. Мов хрест, любов над світом воздвигаю. Я в полум’ї Голгофи вознесуся над цілим світом, що в гріхах погряз. Хто не любив, жбурне у мене камінь від заздрощів.

• 1
• Читателей: 17 комментарии:

Вірш лірник. Так і йшли по світу старенький лірник і хлопчисько сирітко – поводир. По роздольним ярмаркам, з хати в хату їх вела дорога. Натхненний майстер обійме ліру. Події давніх часів минулих.

• 1
• Читателей: 218 комментарии:

Вірш померлій матері. Мамо, присніться мені. Ви вже тепер – не вдова? Ви вже там з батьком зустрілись? Поговорим хоч в сні. Вірш сучасного українського поета Дмитра Іванова.

• 1
• Читателей: 443 комментарии:

Вірш мамині вареники, вірш про вареники з вишнями. Мама варить вареники з вишнями у садку на відкритім вогні. Мама миску до столу несе: ось свіженькі вареники, синку. Милується, як синочок вареники їсть. Хочу, мамо, вареники з вишнями, що в дитинстві варила колись. 

• 7
• Читателей: 622 комментарии: